Опісля потягу.

Приїхав додому. Нікого немає. Тут прохолодно і тихо. У маршрутці їхав один, вимучений після 12 годин без нормального сну у нічному потязі, земля на полях чорна і похмура, стоїть туман, де-не-де пробивається зелень. У далині ледь сивіють старі кургани. І так одиноко було, вже сумую за усіма людьми. Навіть за Валею трохи. Нагрію собі рису, поїм чогось, може, полегшає. Кіт до мене лащиться, такий жирний і пухнастий. Хочу заснути на два тижні десь.