Думки про дні народження.

Щось треба написати. Видаюся собі напівживим. Просто шатаюся по квартирі, сиджу під вентилятором і слухаю щось незрозуміле. Ту-ру-ру-ту ту-ру-ру.

У мами день народження, тому всі втомлені від приготувань. Я ж думаю, що на днюху навпаки треба якомога менше паритись - піти всім кудись. Так у мене ще не виходило, бо я нуб, і тому парюсь постійно. Насправді ж, знаю по собі, що найкраще взагалі його не святкувати, тоді якось наче не дорослішаєш і один рік повільно переростає у другий, а грані між ними чіткої як такої немає. Типу безболісно і лиш трохи жалюгідно. А моє ж день народження припадає на пік осінньої депресії, яку я дуже відчуваю останнім часом. Тому бажання взагалі святкувати хоч щось - хіба, може, сніг випаде...