He was a friend of mine.

Пишу посеред ночі, бо ніколи ніщо не викликало у мене стільки співчуття до гомосексуалістів, як  фільм "Горбата гора". Так не хочеться псувати собі і всім настрій розповідями про символ зустрічей на природі, про метафоричну сорочку у крові та й інше, що краще виговорюсь: люди -  кляті егоїсти, суспільство - штучне, люди - штучні, їхні кляті звички, звичаї та обряди, ритуали, спосіб життя заважає розвиватися будь-чому відмінному. Наче бур'ян, що убиває окультурені рослини ще у зародку. Я знаю, що порівняння на межі із ідіотизмом, але так і є воно. Якщо ти не підходиш під шаблон - ти зайвий. Різниця тільки у тому, яке відношення склалося у людей до твоєї девіації. Просто іноді людям дуже важко зрозуміти, що орієнтація - це генетика, а не власний вибір, це як колір волосся чи тип шкіри, чи колір, розріз очей...

Сьогодні почув слова одного відомого українського перекладача: "Художня література - обман людей". Так само із усіма художніми творами. Я просто хочу сказати, що навіть трохи жалкую, що фільм не на реальних подіях, бо хотілося б вірити ось так у прекрасну історію "ненормального" кохання, що в буквальному сенсі пройшло крізь роки.

P.S. Все, що я написав зверху і близько не виказує моєї думки. Трохи не вистачає слів, чи що. Фільм не шедевральний, а звичайна собі така драма, яка зворушує і може стати містком толерантності, яким вона стала для мене. Тож, може, якось будьмо усі терпимими.