Анархія поза реальністю.

Дочитав «Anarchy in the Ukr». Вивів для себе багато гарних думок. Забагато, я  б навіть сказав. Говорити щось про таку інтимну річ, як ця книга не має сенсу, інакше довелося б висловити цілу тираду з приводу системи авторських поглядів, нашого із ним незримого симбіозу, немов його голова, його руки на миті якісь ставали моїми, його очі. Я бачив усі ці конструктивні і футуристичні, соцреалістичні, приземлисті харківські висотки-прямокутники; сонце, що червоним світлом відбивалося у їх вікнах, немов у переддень апокаліпсису; усіх цих людей, він яких тхне спиртом і п’яною добротою; а також самого себе, як у кривому дзеркалі, із опущеною головою, брудним волоссям, вельветовою курткою із голосним провокаційним написом на спині: «Жити швидко, померти молодим».

А зараз пробачте, через якийсь час прийдуть разом із Данею заправка та вугілля для кальяну і, можливо, пиво. Бувайте.