Свято на моїх кістках.

Перше вересня. Типу. Все на своєму місці. Я сиджу за комп’ютерним столом, втикаю у ноут. Інтернету немає, тому доведеться схитрити і перенести дату запису під час створення публікації. Подивися два сезони Black Books. І ще дві серії зверху. Там далі аудіо відстає від відео і тому перегляд стає трохи сильно дратуючим.

Учора всадив дві пляшки вина (насправді півтори, бо пив же не сам). Мені нудно. Люди від нудьги спиваються: тому всі письменники, художники, політики та моряки п’яниці і наркодилери.

Насправді, я навіть не підозрював, що у мене на компі стільки голімої музики. Зараз грає Hurts – Blood, Tears & Gold. Не перемикаю тільки тому, що згадується «Rod the Fiend» (здається, точно англійської назви не пам’ятаю), авторства Гілберта Сорентіно. Зараз грає Jack White – Sixteen Saltines.

Чорт. Що його робити?