Багно.

Дивне життя якесь - ви не вважаєте? Якось щодня стаєш все більше прозорим, кожна нова фраза сказана тобою чи тобі ніби пролітає крізь тебе, не лишаючи по собі нічого. Деякі моделі поведінки, емоції, вчинки, реакції стають настільки відпрацьованими, що навіть не задумуєшся, що співчуття чи сміх,чи погляди навіть стають автоматичними. Ти кожен раз такий самий. Десь всередині закрадається почуття світової несправедливості, бажання винищити усіх і усе. Просто цікаво спостерігати, що раніше, роки два тому, я пояснював людські вчинки домінацією его над суспільним, егоїзмом себто. Тепер, заглибившись трохи у весь цей процес, я помічаю що егоїзм - це недалекість, людська тупість, пережиток. Егоїзм для людини - вже не спосіб виживання, не спосіб самовдосконалення. Він отупляє, створює суспільні ідеали як то сім'я, гроші, релігія - те чим хочуть жити всі, навіть ніколи не задумуючись, що можна не менш щасливо жити інакше.

Ми в пастці, коротше. По інакшому нам ніхто не дозволить жити - хіба лишається шукати шпаринки. Уявляєте собі життя без грошей, я маю на увазі не грошей як еквівалента, а ширше - без економічної вигоди. Коли люди просто діляться без умови рівнозначності обміну і всі живуть щасливо. Це так дико звучить, правда? Типу ідеального суспільства, якого ніколи не може бути, бо знайдеться якесь гниле стерво, що таки буде обмінювати блага на умовах вигоди. Гниле стерво. Кажу так, ніби ми зараз так усі не живемо. Усі - гнилі. Усі - стерво.

Учора був у Києві, походили трохи містом. Потім приїхали, покурили кальян, випили пива, потім вина, круто було коротше. Фотографії з прогулянки, якщо такі знайдуться, викладу пізніше, а сьогодні у мене апатія - не чіпайте мене.