Ноу-хау.

Такий втомлений, наче по мені пробіглося стадо бізонів. День просто кошмарний: вирішив проспати першу пару, бо преподша зазвичай не приходить ніколи. А тут, бляха, прийшла: уявляєте? Аня ще й наступну після того вирішила проспати, бо на ній ніколи не перевіряють. А тут перевірили, ще й мене чіпали, мовляв: "Ей, ти хлопчик з бородою у сірій хуйні і рубашці, ким ти хочеш стати і що зробити?". Потім був семінар по страхуванню, на який всі прийшли підготовлені. А препод не з'явився. Пиздець. Потім дуже нудна лекція ні про що і про все, на якій лекторші постійно щось не подобалось. І мені теж постійно щось не подобалось. Коротше, емоційна синхронізація. Четвертий курс все більше нагадує мені випускний клас, коли не знаєш що воно буде і як його все здати.

Я - йобаний цинік, так заявила мені сьогодні Валя, щоправда потім вона і про себе так висловилася. Але циніки круті і всі круті - циніки. Для мене - це просто механізм самозахисту, показ домінування над певними людьми, мій деспотичний режим управління зовнішнім світом, спосіб підпорядкувати його моїм правилам. В кінці кінців, я не знаю звідки воно у мене взялося, але воно є і нам з вами доведеться із цим жити. Крапка.