Every.

Every day is another betrayal.

Я думаю.

Людський мозок здатен на страшні речі, від здатен створювати образи і пов'язувати час, моменти, гутрувати їх і створювати твою власну ілюзію невипадковостей, спотворювати дійсність. Ти думаєш постійно, ти не можеш від цього нікуди подітись, ти воюєш сам із собою; тебе хвилюють речі, які знаходяться поза твоєю уявою; тебе задівають речі, тобі не підкотрольні; ти залежний від власного мислення. 

Кіт.

Сьогодні стали свідками однієї дуже химерниої і дуже страшної речі. Навіть учасниками. Опосередковано. Усі. І ти стоїш серед пожовклого сухого листя перед дорогою, немов на кордоні казки і реальності, небо враз сіріє і приходить повільне усвідомлення.  Не знаю, чи варто такі речі публікувати, але кудись це треба дівати.

Шоколадні аналогії.

Іноді я почуваюся найжахливішою людиною у світі, знаєте, у ті моменти, коли ти відчуваєш, чуєш всі свої думки, при цьому розуміючи, що якби хто-небудь сторонній їх почув теж, він, мабуть, подумав би, що ти божевільний. Ти думаєш у просторі, уявляєш нереальні ситуації, по сотні раз прокручуєш події, аналізуєш і даєш оцінку.

Але я не про те. Мій мозок сьогодні видав мені дивну річ. Чиє щастя важливіше: твоє чи іншої людини? Чи можливо таке, що від твого нещастя залежить щастя іншої людини; тобто ви розумієте, на ваги поставлений твій особистий інтерес і аналогічний інтерес іншої особи; але при цьому ти розумієш, що твоє задоволення буде меншим ніж задоволення від цього ж іншої. Я маю на увазі ситуацію, коли ви несете шоколад, а поряд іде дитина і просить його. Вагань насправді мало, тому що дитина отримає більше задоволення від вашого шоколаду, аніж ви. Але якщо поряд із вами іде не дитина, а людина вашого віку, котра також отримає більше задоволення. Проте у останньому випадку вагань буде безліч, і скоріше вони підуть у вашу користь. Я подумав, що під таку модель можна підігнати будь-що, тому дуже важливо в таких ситуаціях розібратися в собі і в тому, що заважає віддавати те, що іншим може бути життєво необхідним.