Report, my dear.

Так, нарешті я дірвався до блоґу. Перш за все, зараз я вдома, сиджу такий собі, хаваю шоколадку,  і взагалі нормально снідаю, обідаю і вечеряю. Трохи допомагаю по дому, але в більшості тут дуже спекотно, тому з ранку і до вечора ми сидимо удома, нічим не займаємось. У Херсоні купив гарну вазу для мами, коштувала вона усього ₴15.00, але виглядає дуже круто - вона повністю біла і маленька (на одну квітку), але я примудрився влаштувати туди маленькі гілочки бузку (так, тут вже бузок цвіте!); вийшло прикольно, мабуть, сфотографую.

Тут взагалі багато чого цвіте - яблука, персики, айва, груші, білі нарциси; вишні, тюльпани, жовті нарциси, черешні та абрикоси вже відцвіли. Коротше, життя не зупинилось і це ок.

По-друге, я таки переїхав у гуртожиток, і хочу сказати, що мені вже не терпиться назад. Здається, наче я занурився у трохи інше життя ніж те, до якого я звик. І це дуже-дуже хвилює. На жаль, я не встиг багато з чим ознайомитись, адже перебрався я 28-го квітня, а вже 29-го ввечері поїхав додому. З поїздкою додому теж були проблеми - я мало не спізнився на потяг, коротше кажучи, коли я ввійшов у вагон лишалось десь 3 хвилини до відправлення. Потім виявилось, що вночі у потязі дуже холодно, тому спати довелося в сорочці, джинсах та куртці. Тим не менш, зранку все було нормально - я прокинувся о 08:10, спокійно зібрався і був готовий вже до виходу. Наступний мій сьогоднішній фейл - квитки. Як виявилося, нам поставили на 8 травня пари, що фактично слід оцінювати як черговий "підйоб" деканату, але явно не по моєму талану, адже на руках у мене квитки на 9 травня, хай йому. Невже так важко було зробити якісь адекватні, нормальні канікули без перерви. Ненавиджу.

У будь-якому разі, зараз я вже вдома, сиджу п'ю собі чай із м'яти і релаксую. У Херсоні в кінотеатрі абсолютно нічого цікавого не показують, тому буду, мабуть, задовольнятися тим, що є на компові. Поки що це все. Не припиняйте переглядати час від часу блоґ на наявність оновлень ;)

Запахи вулиць.

Вау! Надворі просто неймовірно! Пахне цвітом абрикос і вишень (чи слив). На ірпінській "напівпішохідній" вулиці розкинувся цілий стихійний ринок, на котрому також різні пахощі: мед, домашні копчення, дерев'яні вироби, прянощі, ваніль - цілий вихор запахів, почуваєш себе Гренуєм, котрий по ниточці розбиває аромати (ось шафран, а ось прованські трави і т.д.). Дуже здивували дешеві сопілки: маленькі сопілки-свистки (десь 10-15 см) по ₴5.00, а великі із 5-ма дірками - по ₴15.00. Я навіть мало не купив, але в останній момент відмовився.

Продають усе - одяг, їжу, рушники, посуд, столові прибори, засоби народної медицини, біжутерію, шпалери, навіть біленьких кошенят (щоправда їх роздають, здається, а не продають). У будь-якому разі йти додому не хотілося, але треба було щось поїсти нарешті за весь день.

Воля.

Нарешті пишу сюди. Увесь цей час був заклопотаний написанням курсової, після здачі її на перевірку нарешті почуваюся вільним. Зібрав усі речі в кімнаті, залишилась лише одна поличка з найнеобхіднішим та 2 комплекти одягу: домашній та на вихід. Переїжджаю уже післязавтра. Влагодив всі свої справи з банком - завтра іду закривати картку. Весна вже тут повним ходом, до речі, все таке по-трохи зелене, сьогодні аж підстрибував, коли йшов вулицею. От що не кажіть, але в Ірпені літо круте. Тут в міру жарко, дуже зелено, дощ такий свіжий, хочете на озеро - будь ласка, у ліс - прошу, до столиці - і вона тут. Коротше кажучи, непогано; щоправда моря немає.

Зараз дивитимусь кіно, чи робитиму індивідуальну з маркетингу, чи з ОТВ. Не має значення - головне, що фактично можна нічого не робити.

Чорт, я вже трохи жалкую, що зібрав речі, тому що тепер у кімнаті купа коробок, а вони нервують. Серйозно. Такс, пішов я робити щось ;)

Monsieur Bonaparte?

Ви не повірите, але у мене в планах завершити курсач до середи будь-якою ціною. Заб'ю на клятий практикум, на кляте Міносвіти і культури, прямо зараз сяду і почну друкувати. Ось так.

Місто знову палить.

У нас сонячно, взагалі дуже класно. Нікого немає вдома, відкрив двері на балкон - нехай сонце заходить, - а сам сиджу і дивлюся відео різноманітні, граюся в ігри. П'ятниця - бібліотечний день, тому я відпочиваю... не ясно, щоправда, від чого. Треба робити курсову, але дуже-дуже-дуже лінь, з тієї причини просто відкладаю її на "потім". Хочу чогось солодкого... Може, відкрию банку полуничного сиропу. Якщо чесно не знаю чим його зайнятися.

Через 5 годин: Ось воно! Ось! Температура 37.2 - перший дзвіночок. Пішов готувати чай із калиною і глитати гарячу їжу, на вечір - фервекс, і, може, завтра поїду в Київ. З'їв цілу банку згущеного молока без нічого. Тепер у домі не лишилось нічого солодкого :(

А місто тим часом задимілося знову. Ця зимова менопауза минула і його прорвало  Vivat! Можливо, знову почну писати, а, можливо, надихне на нові безперспективні й безґлузді уривки. Vivat!

Огляд настроїв.

Я сьогодні був у гуртожитку, там нічогенько, у моїй майбутній кімнаті живе двоє людей, я буду третім, що вже непогано. У мене є балкон, але розмір самого приміщення невеликий. В принципі, могло б бути і гірше. Сьогодні прокинувся об 11:00 і здійснив ранковий обхід Ірпені, тому почуваюсь дуже добре. Завтра три семінари, а я хочу дочитати книгу Люко Дашвар "Село не люди". Знаю, що ви скажете, що книжка дівчача і бла-бла-бла. Насправді дуже легко читається, дуже важко сприймається (істинно неосяжним є своєрідний сільський гуманізм, представлений у творі) і часто проскакують досить непогані думки, як для маслітератури. Тим більше, що Люко Дашвар з Херсонщини, так що краще не починати.

Ще я помітив дуже цікаву залежність між моїм настроєм і знаходженням у межах цієї квартири, думаю всі розуміють, що саме я маю на увазі. Я йду собі в і з університету веселий і життєрадісний, заходжу в квартиру і починається хандра, виходжу знову і знову щастя всьому світу. Є ще одна новина,  завтра нащось треба йти в універ на одинадцяту ранку. Я хз. Якщо встану, то піду. І мої вибачення, за те, що давно не писав, - не було про що.

Вирок.

Іноді мені здається, що всі люди помирають. Спочатку вони народжуються, виростають, а потім зупиняються і починають повільно помирати. Повільною і сповненою муки смертю, такою плавною, без жодного обриву, без жодної загостринки, жодної колючки, скабки, занози. Плавніша від синусоїди і від кубічної параболи. Іноді мені здається, що ми всі приречені. Я настільки прозоро бачу наш сенс, наше призначення, наш шлях як у світі з богом, так і у світі без нього... Наша найвища ціль - наша найнижча ціль. Така гігантська утома іноді навалюється, наче витягли усі органи, вирвали усі суглоби, а потім запхнули абияк. І ти сидиш один у собі і поза собою, дихаєш чи то шлунком, чи то серцем, пітнієш сечею; купаєшся у всьому цьому багні, що сам і заклав під собою.

Люди не люблять людей. Нас так багато, що, якби кожен любив кожного, цей світ нахер би розірвався од тої любові. Аби ми один одного любили, ми не вижили б, здохли б десь у палеоліті. Земля вже висохла, зелень пробивається так повільно, ніби теж тягне твій час, ніби порушує твою концепцію. Затяжна зима відступає. Я тебе ненавиджу, сволота, ти зіпсувала моє життя. Я кричу і співаю. Я втомлений від себе. Я не відчуваю більше насолоди. Відчуття, наче все уже скуштував і нічого не лишилося. Ти у багні, чуваче, мостися собі там, сидіти ще довго.

Ніч у бібліотеці.

Старі-старі книжки, деяким з них
більше ста років, а деякі, подей-
кують, видруковані ще у ХVIII ст.

Так, сьогодні маю для вас гарний пост. Мало хто не знає, що цієї ночі була та сама "Ніч у бібліотеці", за адресою вул. Пирогова, 9; себто головний корпус Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Дуже дякую всім організаторам, котрі на абсолютно безоплатній основі створили дуже цікаву програму вечора. Ніч видалась дуже рівною, не швидкою і не повільною. Була купа різних веселощів.

Сходи на другий поверх.
Так і не з'ясував куди вони йдуть.

Найперше вразив університет, виявилося дуже цікавим відвідати новий виш, адже тут свої порядки, свої коридори, свої легенди. Педуніверситет ми порівняли із Гоґвартсом, бо тут сходи повністю завішані портретами та різного роду картинами. Там і відомі випускники, і найвідоміші українські педагоги, і українці за кордоном, коротше кажучи, чого тільки немає. Порівняно із єдиною стіною в нашому універі, на якій висять портрети голів ДПА України, це дуже приємно спантеличило. Я не можу казати про весь універ разом, бо були ми тільки у головному корпусі. Бібліотека, в якій проходив захід теж дуже відрізняється від нашої: вам тут і дерев'яні витончені шафи, ковані люстри, зала з бібліографічними картами, килими, заспокійливе світло. Нагадало старі бібліотеки із фільмів.

Дивимося ролик про Узвіз.

Щодо програми - вона була досить різноманітна. Спочатку нам показали два ролики про Андріївський узвіз, однак вони були трохи нудні, тому коли друге відео зависло, зал зрадів. Потім відбувся виступ випускника-архітектора, котрій розповів нам трохи про забудову Києва, особливо зупиняючись на Андріївській церкві та легендах, пов'язаних із нею. Потім була презентація туристичного маршруту людини, яка завітала у Київ ХІХ-ХХ сторіччя, досить цікава. Згодом нас повели на нічну екскурсію містом, показали будинок Посольства Республіки Польщі (колишній будинок одного з архітекторів-забудовників Києва, виконаний у псевдоросійському стилі), Анатомічний музей, кілька прибуткових будинків, забудову деяких основних вулиць міста (вул. Івана Франка, вул. Богдана Хмельницького, вул. Пирогова тощо); потім розповідали про будинок, у якому сьогодні знаходиться Посольство Австрії, потім показали сталінський ампір, потім неовізантійський стиль у обличчі Володимирського собору. І все це у рамках двох кварталів!

Наш мегапазл, 1000 шт., зібраний
за одну ніч. Це варто оплесків.

Згодом настав час розваг, ми складали пазли, дивилися "За двома зайцями", знайомилися, грали у стікери, фанти, снігову груду, сходили у читальний зал, погортали книжки із педагогіки та шкільних предметів, культурології, історії, географії, хімії, генетики і купи всього іншого; були також читання поезії (як особистої, так і улюбленої, один чувак із КПІ так гарно декламував, що я порівняв його з Маяковським). Насправді гарно провели час, принаймні я. Взагалі нас поїхало 5 людей, але там була ціла купа, цьогорічне зібрання, здається, було найбільшим з усіх. У будь-якому випадку тепер я хочу на ніч в музеї, буду чекати оголошень і ґуґлити-ґуґлити-ґуґлити. 

Станом на середу.

Сьогодні мені сказали,що з травня я можу заселитися в гуртожиток. Я, звичайно, пошукаю ще варіанти, але скоріше за все зупинюсь на цьому, бо просто хочу жити в гуртожитку. Зараз принесу собі цукерок, включу кіно і ляжу насолоджуватимусь самотністю. Сьогодні був незвичний день - на семінарі мені дуже сподобалась ділова гра по складанню бюджету вигаданої країни, я типу працюю на Міністра освіти, науки та культури і вимагаю якомога більше коштів на свій сектор. В принципі, дуже затягує і втомлює, так що я не проти. Також узяв квитки додому, буду там з 30 квітня аж по 12 травня, при цьому через дивацтва розкладу (7 і 8 - робочі дні) я пропущу 3 семінари і 6 пар навчального практикуму, це означає, що треба буде постаратись здати всі семінари до від'їзду.

Курсова так і стоїть поки що на місці. Мені хана. Поїздка в Київ на вихідних відновлюється, так що, Тіна, будемо ділитись пруфами.

Антитези.

О-о-о-о. Я дуже поквапився з висновками про те, який сьогоднішній день прекрасний. Все дуже погано, насправді. Виявилося, що я найгірша людина у світі, мене ненавидить всі жителі квартири, можливо, планети. Можливо, навіть, що співіснувати зі мною не можливо. Акти самобичування здійснюються з неймновірною амплітудою. Мабуть, доведеться відмінити поїздку до Києва. Або просто завалитись під ліжко і валятися там до кінця своїх днів, поки не припаду пилом настільки, що кожен, хто колись мене знав не забуде про моє існування. Стільки всього зроблено, про що можна пожалкувати. Все стоїть у підвішеному стані, мов крапля ртуті між двох магнітів. Хочеться зникнути на якийсь час і добряче покопатись у всьому цьому мотлосі.

Виставки на вихідних.

Такс, коли універ не обтяжує, він не такий уже й поганий. Сьогодні гарний день, котрий увінчавсязнаходженням цікавого сайту та вирішенням питання вихідних. Субота поки ще не визначена, але обов'язковою подією будуть відвідини о 12:00 безкоштовної оглядової пішохідної екскурсії старим Києвом, організованої київськими волонтерами спеціально для гостів столиці та українців, котрі бажають завести інтернаціональні знайомства чи поліпшити комунікативні навички англійської мови (екскурсія відбувається на англійській). Взагалі-то такі екскурсії краще відвідувати у теплу пору року, коли Київ розкривається у всій красі, але і так зійде. Неділя буде відведена для походу в Мистецький Арсенал на виставку "100 шедеврів світової скульптури", де  о 14:00 за спеціальною пропозицією можна буде отримати екскурсію безкоштовно (платячи лише за вхід ₴ 30.00 по студентському); а потім на чергову безкоштовну пішохідну екскурсію містом від тих же волонтерів, однак іншим маршрутом о 16:00 (якщо встигну).

Це насправді дуже круто все, однак для цього мені потрібен доброволець, який готовий поїхати зі мною, ще краще - кілька добровольців. Доброволець має відповідати кільком головним критеріям: не вимагати від мене його постійно (кілька разів біля кожної пам'ятки предостатньо, на мою думку) фотографувати, бути готовим до 3 годин пішої екскурсії, не вимагати припинити екскурсію на півдорозі, бути зацікавленим у подібного роду проведенні вільного часу, бути готовим, що екскурсоводи не будуть скоріше за все перекладати свої тексти українською, любити іноземців (якщо ті будуть у нашій групі) та інших членів групи. В принципі, це звичайно жарти, але три години пішки і я можу не витримати, тому краще за се бути готовим до цього. Стосовно виставки у Арсеналі - тут теж треба компаньйони. Коротше кажучи, якщо вам хочеться поїхати зі мною - пишіть на мило (ihor.cozodoy@gmail.com), у ВК, чи пропонуйтесь у коментах прямо на блозі.  

Нуднота.

Почуваюсь мізерним, нікчемним. Це прес курсової, за яку я так і не сів сьогодні ще, давить. Все б нічого - але я займаюсь усім, чим тільки можна: перекладаю карти, пишу путівники, редагую фотографії, читаю статті, слухаю музику, ось знайшов сайт, на котрому котрому можна зпросто розпочати переписку по милу з іноземцями, тепер займаюсь цим. Сусід знову ввімкнув музику і колись я вб'ю його вночі... Це був жарт, звичайно. Писати зовсім немає бажання.

Щоб не перетворити цей блоґ у твітер, я, мабуть, ще додам, що... а нічого додавати. Ці два дні я повністю проспав. Хай живе твітер!

Кров із вух.

Аааааа! Він ввімкнув Жанну Фріске! Ні-і-і-і! Мені здається я позавчора писав про те, що все дуже-дуже погано. Так от, здається, все не так вже й безнадійно. А от завтра буде справжня фрустрація - робоча субота, два семінари, модульна контрольна, а ще виставка, на яку я шалено хочу потрапити, відбудеться чорт знає коли. Треба чекати. О, ні. Почалося "Зза тебя калым отдам...", поверніть Жанну, будь ласка...

Оксюморон.

Якщо нутром чуєте, що все занадто добре, - знайте, що завтра все стане дуже-дуже погано. Амінь.

Мазохізм.

Різкий напад тотальної самоненависті, котрий не давав мені спати останню годину, вивів мене, здається, на нову пряму. Підвівши підсумки останніх днів і проаналізувавши всі події, що сталися зі мною, я прийшов до невтішного висновку: я - бездарний непотріб, який позиціює себе набагато більш значимим, ніж він є насправді. Все що у мене є на сьогоднішній день: зневага батьків і однолітків, абсолютна фінансова залежність, впертість, лінь, повна голова вакууму, що його сіє універ в мою голову, відразлива квартира, йолоп-сусід, навіть його дихання вночі виводить мене із себе, я вже не кажу про "музику на ніч". У перспективі - довічне рабство, пияцтво і копійки на зарплату. А-а-а-а! Який же я зараз злий, о третій йобаній годині ночі! Купа  боргів по навчанню, ця диявольська курсова, котру треба зробити! Що змінилось? Що в мені змінилось, скажіть мені?

Закінчуючи цей риторичний шмарклявий ліричний відступ, я виокремив для себе три можливі сценарії: необхідно завтра ж дізнатись про ВСІ заборгованості, здати їх післязавтра і до кінця тижня написати курсову роботу; відправити все на сміття, далі бісити батьків своїм неадекватним ставленням до навчання і жалітись на прес цього світу; або просто працевлаштуватись. Найбільш виграшним варіантом є перший, але він і найтяжчий. І це пиздець просто, бо саме зараз я сяду робити д/з і про сон сьогодні забуду. Як же це все мені не подобається. Здається, що я йду, ну, зовсім не правильним шляхом. Ненавиджу.

І тут як ніколи підходить остання додана мною пісня, що дивно, бо вийшло воно випадково:

Take out the stories 

they’ve put into your mind

and brace for the glory 

as you stare into the sky...

the sky beneath 

I know you can’t be tired... 

Lay there stare at the ceiling 

and switch back to your time

just go ahead now try and taste it 

I know it should be ripe...thrust...ahead. 

Обережно: ремонтні роботи.

Нічим зайнятись. Тому качаю мультик по мотивам DA II, для довідки: DA - це не армія Дамблдора.  У нас у ванній затіяли ремонт, тому уже другий день я не можу ні скупатись, ні вмитись просто на просто. Трошки заїбало, що я прокинувся сьогодні від звука чи то дрилі, чи то якоїсь іншої хитромудрої машини у мене прямісінько за стіною за 5 хвилин до будильника. Чому мене ніхто не попередив?! Я, значить, встаю такий і йду собі дивитись, а вся квартира у пилюці геть, всі двері заклеєні, а вдома нікого, окрім зятя хазяйки та його друга, що, здавалось, хотіли нахер продовбати дірку в стіні між моєю кімнатою і ванною. Сказавши, що у мене є вибір, або наступні 5 годин сидіти вдома, або йти собі гуляти, вони відвернулись і продовжили свої ремонтні справи. То я й пішов. Зайшов до Ані, пішли з нею в банк по справах, потім в аптеку, а потім до нас приєдналась Валя; згодом трохи витратились у супермаркеті, купили попоїсти, бо я зранку нічого не їв. І пішли собі обідати. За сніданком один одному повідали печальні історії з наших життів.

Десь о пів на восьму сходив на "Нову пошту", де мене знову засмутили, сповістивши, що з двох посилок прийшла поки що тільки одна, тому завтра в мене ще одна ходка на їхній склад. Нормально повечеряти теж не вдалось, бо кухні теж вся у пилюці, тому швиденько засмажив собі сосиски і на цьому все. Так, пішов я вже, мабуть, бо мультик ось як раз довантажився ;)

На контрасті.

Трохи проясню ситуацію. День сьогодні був нічогенький, потім не дуже, потім знову нічогенький, а потім знову не дуже. Здається, люди іменують це "контрастами". Так от день минув на контрастах. Першою парою був семінар з маркетингу, на якому ми легко розправились із невеликою самостійною, а потім трохи відповідали. Після пари мені також вдалося (ціною пропущеної лекції з СтРФН) здати один пропущений семінар з маркетингу на "5". Ще що круто - так це завдання, яке нам дали у якості індивідуальної роботи: створити анкету  та провести маркетингове дослідження, жаль щоправда, лише на 10 людях. Аби я був викладачем - сказав би мінімум 50, щоб студентам треба було задіяти якомога більше контактів, а не лише обмінятись анкетами у групі між собою. Але то пусте. Так що готуйтесь любі читачі, на вас також випробую свою роботу.

Потім ми довго нудились, чекаючи 17:00, щоб нас нарешті пустили подивитись КВН. Сьогодні був Кубок профкома (звучить паршивіше нікуди, якщо чесно, чому не Кубок НУДПСУ чи Першоквітневий кубок, нащо було спонсора в назву дописувати). Але гра була класна. Одначе без розчарувань не обійшлось - команда, за яку я вболівав, вийшла лише на друге місце, хоча вони стовідсотково були найкращі, а команда фінансового факультету - лише на третє. Переможці були негідні.

Ще однією гарною новиною стало те, що видається мої одногрупники якимось чином читають цей блоґ. Так що причиною "березневого прориву" стало саме збільшення кількості постійних читачів. Іще однією надважливою подією стало введення в дію та обов'язкове виконання мого тижневого розкладу. Сьогодні буз "Здоровий понеділок", звичайно, зарядку я не робив, але весь день хаваю суп, каші й овочеві салати. А на пропозицію сьогодні випити від якогось малознайомого чувака, котрий звав мене "Руслан", а потім "Ігорьок" я відповів категоричною відмовою, арґументуючи при цьому так поважно: "Вибач, чуваче, але сьогодні понеділок". Я звичайно трохи перебільшую свою крутість, але майже так воно і було.

Зараз гляну якесь кіно і, може, повчу щось з маркетингу на завтра (ще один семінар здам) і по ОТВ конспект перегляну теж.