Дисфункція впливів.

Іноді мені здається, що я дуже погано впливаю на людей, на своїх друзів і усіх, просто усіх. Я, як чорна діра із негатива і презирства, повний по горло ненавистю і суспільством, і ненавистю до суспільства. Іноді, хочеться ізолювати себе від усього людського і просто спостерігати збоку, мінімізувати свої впливи і нічого не робити просто, тому що я таки впливаю на людей, а це значить, що я змушую робити їх щось проти своєї волі.

Пан ніхто.

Направду, іноді хочеться ось так просто заревіти на весь світ. Затопити його своїм гнівом та втомою, утекти, прокинутись від цього жаху. Я не дуже турбуюсь про пари, не дуже переживаю, що чогось не здам, але є щось незриме, що висить на мені майже смертельно тяжким вантажем, щось, що винищує мене зсередини, такими дрібними порізами десь усередині; підвішує ідеально блискучий маятник десь між легенями і розгойдує його щодень сильніше.

Loneliness.

Мільйон людей онлайн і нікому/нікуди написати :(

Is it enough?

Якщо я вам скажу, що відчуваю щось сакральне, дивне і хвилююче водночас прямо зараз тупо із нічого і просто так О_о.

Чортівня.

Якось нудно і дуже дискомфортно. Цілими днями просиджую за компом, скоро зірву собі зір. Робити нічого, точніше, є що робити, але нічого не хочеться. Осінь. Апатія.