Вапнякові думки.

Не вірю, що в усій цій навчальній рутині я знайшов час для запису. Зовсім вже забив на блоґ. Мене переповнює фрустрація (таке вже попсове слово) і розчарування, бо треба терміново все доздавати, а часу ні на що не маю. Точніше маю, але просто вже набридло це гидотне навчання, яке нічого не дає, а тільки забирає такий цінний час. Постійно гонишся не відомо за чим, а нічого в заміну не отримуєш. Брак стимулів - як помічав, здається, Беґбередер, та точно не пам'ятаю хто. Від слів про економіку та фінсистему, кризи, навіть назв валют уже буквально нудить: так приємно іноді ввімкнути радіо та слухати передачу про якусь картинну галерею чи чудеса світу, місця, які навряд чи колись побачу.

Надбридлі одні й ті самі обличчя щодня. Набридло багато чого, і я практично щоденно повторюю як важко вчити із року в рік одне й те саме, а в кінці отримувати нульові знання. Скажете мені: "Сам винен"? "Йдіть на хуй" - одповім я вам. Хочеться відпочити десь у місці, де не буде нікого, окрім якоїсь теоретичними людьми, з котрими можна лишатись повністю собою. Дуже хочеться побувати у безлюдному місці, просто валяючись під сонцем (не важливо де - на пляжі, у полі, у парку) і, скидаючи всі турботи десь у повітря, розчинитися у власному світі.

Дочитав оповідання "Сон" Коцюбинського - заздрю гг за його барвисті сновидіння, які він розказував жінці. Кінцівка розчарувала, адже зазвичай люди просто замовчують навіть такі речі; але це ж український імпресіонізм, початок ХХ століття і все таке. Тоді мріяли про душу та кохання, ідеали і сперечались про мистецтво.

Побажання.

Дорогий універ, будь ласка, гори у пеклі.

Пиятика.

Що, значить, я хочу сказати. Українка зайняла третє місце вчора, молодець. Насправді, період Євробачення, мабуть, єдиний період у році, коли я затамувавши дихання слідкую за попсовими виконавцями, більше того - вболіваю за них. Дуже засмутила оцінка від Росії, яка оцінила Україну у 1 бал, ви б чули ці всі мої прокльони :) Виявилося, що у таких ситуаціях я дуже і дуже азартно поводжусь; і це ще був повтор, аби я онлайн переглядав - я б вмер там, мабуть.

"Мафія" дуже сподобалася, бо заклад досить недорогий (350 грамів піци із бокалом вина у подарунок - ₴50.00, метрові піци у діапазоні ₴100.00-200.00, тарілка із 48 ролами - ₴150.00) як для такого, що знаходиться на Хрещатику. Дуже гарний інтер'єр, привітний персонал і... увага... є україномовне меню! Так що дуже дякую Валі за те, що повела нас у цей ресторан. Вчора, до речі, також був День Європи в Україні.

Окрім цього є ще одна гарна новина - вчора я вперше пив самбуку. Це дуже круто, насправді. Вона солодка і на смак зовсім не міцна; а ті викрутаси, що їх виробляють бармени з бокалами та власне напоєм... Тому у будь-якому разі раджу скуштувати. Тепер про сумне - учора мене потягнули до клубу. Звичайно, пляшка "Бастардо" скоригувала враження, але це таке дивне місце. Купа нетверезих людей роблять вигляд, що танцюють, багато кричать і сперечаються. Дівчата буквально пропонуються, а хлопці ледве тримаються на ногах і лінуються пройти з одного кінця кімнати в інший, щоб встромити свій пеніс у одну з тих самих дівчат. Такий собі "бенкет під час чуми". Там же з розуму зійти можна від нещастя і вселюдського паразитизму. Мізансцена горя.

Таке відчуття просто, що вони всі щось тамують у собі: сексуальні бажання, прагнення людського тепла, дружби, сердечності, доброти, самобичування навіть. Ну, реально ж вони стоять всі такі засмучені і ніби веселі, типу жаліють себе і хочуть, щоб жаліли їх. Не можу сказати, що мені не сподобалось, прекрасне місце для спостережень і нових вражень, але до мене підходили усілякі люди: у туалеті на мене виклав купу сумних оповідей деякий незнайомий чувак; а згодом підійшов знайомий, привітався і просто дивився, дуже довго; з однією дівчиною доводилось розділяти пляшку вина, бо її подружка полювала на якогось хлопця, щоб вбити його, чи щось таке. А ця купа чоловіків, що обіймаються, ніби пестять один одного, буе-е-е. Я просто не розумію, чому треба обов'язково напиватись, щоб так розковувати себе? Це ж нормально, що людина (навіть чоловік) хоче обіймів, дотику близької людини (ну, серйозно, без збочень); це настільки нормально, що цього ніхто не має стидатись. І тут випливає знову купа філософії на кшталт "чому ми такі, якими ми є". На цьому, мабуть і завершу. 

Analysis.

Блоґ! Я знайшов час для тебе! У мене все не дуже добре, бо терміново треба вчити купу матеріалу, писати розрахункові, а все це зробити неможливо, бо вчора був день народження Ані, а сьогодні - Валі. Вчорашній день був дуже крутий, тому що ми були "на природі" - у дворі - смажили курятину на вуглях, пили грузинське вино з мінералкою, їли молоду картоплю та курили м'ятний кальян. Мене щоправда і досі похитує від вчорашніх гулянь, але було насправді дуже круто: приїхав хлопець Ані, який, до речі, дуже приємний і чемний, і дотепний, Валя прийшла у новій сукні, взагалі компанія була першокласна.

Сьогоднішній день теж обіцяє бути крутим, бо ми йдемо на роли у "Мафію"! Тим часом у Києві за вчора і сьогодні пройде просто ціла купа заходів: День морозива, ніч музеїв, усілякі концерти, конференції та виставки, поки ще не наджарко я б порадив також піти у ботанічний сад на пікнік, там дозволяється валятись на газонах та пити пиво чи вино, чим кияни часто користуються. Можна піти на пиво в Parter Pub, де його роблять (на мою думку) найкраще (але і не найдешевше). У принципі, дуже багато всього і обрати є що. але треба робити знову ж таки усі ті кляті розрахункові, готувати шпори на ПМК та вчити семінари, за що дуже дякую нашому любому універу.

Головною ж подією лишається Євробачення, на якому у нашої конкурсанти є досить високі шанси зайняти призове місце. Із реакції глядачів уже зрозуміло, що майбутньою переможницею буде датчанка з піснею "Only teardrops", голос у неї, особисто для мене, особливо на початку пісні (третій рядок), дуже схожий на голос солістки The Cranberries; однак, звичайно ж поступається їй. У плані попсовості та вокальних даних ця дівчинка, дуже красива, до речі, гірша від нашої чи російської, наприклад. Але основна музична тема явно виграшна, гра на сопілці дуже крута, а хлопчик-музика аж закриває очі від кайфу, я серйозно; та і взагалі він мені схожий на їжака, за що безумовно плюсую.

Взагалі, про це Євробачення можна говорити дуже багато, тому що пісні цього року дуже і дуже непогані, навіть мені не ріжуть слуху, принаймні ті, що різали практично не пройшли у фінал. Надбагато тенденцій цього року на конкурсі: по-перше, пройшли практично всі країни колишнього СРСР (Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Литва, Естонія, Азербайджан, Грузія, Вірменія), тобто фактично всі країни (крім Латвії), що знаходяться хоча б частково на території Європи. Дуже багато цікавих речей, навправді. Але я й так багато всього написав, так що дивіться сьогодні о 22:00 фінал Євробачення 2013.

Інтернет у моєму домі.

У-і-і-і-і! У мене врешті решт є Інтернет. З великої букви написав, бачите? Це значить, що щоб подивитись Євробачення мені більше не треба надитись до когось додому. Сьогодні були в наднудному музеї Державної податкової служби України, де окрім стародавньої викарбуваної гривні аж нічого цікавого не було. Нас зрівняли із землею дебільними запитаннями з бухгалтерського обліку, який я ненавиджу і не знаю. З кожною наступною спробою "попустити" нахабних студентів все більше жалів про те, що потрапив у цей універ. У новоствореному списку кращих ВУЗів України (Компас-2013) його й не видко зовсім. Він однозначно іде після херсонських вузів та багатьох інших. І це пиздець, маю надію лише на гарне працевлаштування, бо навчання я терпіти не можу.

Почався заліковий тиждень. Це також жопа.

Кругом жопа, коротше кажучи. І зараз я не зовсім тверезий (тому вибачайте, якщо є якісь помилки), гляну кілька відео на ютубі і засну, мабуть.

Ювілей.

Так. Скоро ніч музеїв. На щастя чи на жаль, вона припадає на день народження Валі (18 травня). Якщо хтось дізнається про якийсь крутий музей, котрий можна буде відвідати, прошу повідомити мене.

У блозі тим часом спад активності, як моєї, так і відвідувачів: цього разу з тієї причини, що я лишив тільки 5 записів. До речі, це 200-й запис, так що вітайте мене :)

Говорячи про вихідні.

Я все про щось думав, поки йшов до Ані, але вже забув. Тут є Інтернет, тому мені, як медом намазане. Лежу на целофановому пакеті, в якому пухова ковдра, бо подушку лінь подати абсолютно всім. За вікном нявчить кішка, яку тут всі називають Локсі (що за тупе ім'я?!), на честь прального порошку Losk; не питайте чому, бо історія не цікава і не дуже довга.

Тим не менш, до мене починають повертатися геніальні ідеї і плани на найближче майбутнє. Хочеться творити. Це дуже круто насправді, по затяжна зима дуже вимотала мене своєю нахабністю і претензійністю, нарешті почалося відновлення.

Ніяких особливих новин, абсолютно. Вчорашня поїздка за подарунками для Ані і Валі закінчилася величезним фіаско, ніколи-ніколи-ніколи не можна їздити нікуди із Валею. Вся субота тупо випала з життя. На цьому в мене все.

Два дні народження.

Я не вдома. Сиджу в Інтернеті собі і якомога далі відтягую момент поїздки в Київ, бо треба  буде  купувати Валі подарунок на день народження, а я ще не знаю що.

UPD: Валя скинула посилання на годинник, який вона хоче на свято. Ура! Тепер можна спокійно замовити їх і не паритись особливо з цього приводу. 

Вчора вдома нікого не було весь вечір, здається, навіть ніхто у блоці не ночував. Зараз накачаю собі різного кіно і буду розслаблятись всю решту дня. До того ж планую з'їздити в ботанічний сад глянути на бузок, тож треба буде все якось скласти до купи, спланувати. Коротше, немає часу говорити, бувайте.

Час від'їжджати.

Чо-о-о-рт. Я не хочу нікуди їхати... Там треба вчитись, бачити різних людей і найгірше - їхати в потязі! Ні, мабуть, найгірше те, що там не годують; але потяги - це повний відстій. Купа людей у клятому вагоні хитаються з боку в бік, а ще смердить усім, чим тільки можна, і дує з усіх клятих щілин. А це ще й друга полиця...

А-а-а-а-а-а.

Лишється 8 годин до часу Х, може, варто повчити щось на п'ятницю...

Багацька купка усього.

Ох, давно вже не писав сюди, хоча насправді є про що. Вдома круто, але я, на жаль, затупив і не взяв шнура до фотика, так що викладати фото не можу. Великдень відсвяткували гарно, пішли зранку до церкви, де нас рясно кропили водою, а свічки, як завжди, нагло згасали від вітру. Зробив просто надзвичайно круті великодні яйця - крапанки і дряпанки, - обов'язково викладу фотографії.

Ще одна гарна новина - від тепер у мене є штатив! Не знаю, щоправда, де окрім нічного та кімнатного знімання він потрібен, але ж я так давно його хотів.

У Києві тим часом багато усього відбувається. На цих вихідних завершується виставка у Мистецькому Арсеналі, а оскільки на Півночі ще тільки почали квітнути кульбаби (ну, принаймні вони ще є там), то на вихідних треба обов'язково поїхати в Софію, там завжди тихо і мирно. Ще якось непогано було б сходити в ботанічний сад. Там зараз якраз квітне сакура, а з дня на день почнеться сезон бузку. Капець, треба буде якось кругом встигнути.

До речі, моє кульбабове вино бродить, сьогодні виміряю вміст спирту і, можливо, завтра вже закоркуємо його.

P.S. Подивився гарний відеозапис, типу ролик-промоція про Україну, дуже крутий, раджу.

Enterpreneurship.

Кульбабове вино у процесі приготування, дерева обкопані, а мухи під сливами більше не трахаються. Який же я все-таки молодець :)