Пиятика.

Що, значить, я хочу сказати. Українка зайняла третє місце вчора, молодець. Насправді, період Євробачення, мабуть, єдиний період у році, коли я затамувавши дихання слідкую за попсовими виконавцями, більше того - вболіваю за них. Дуже засмутила оцінка від Росії, яка оцінила Україну у 1 бал, ви б чули ці всі мої прокльони :) Виявилося, що у таких ситуаціях я дуже і дуже азартно поводжусь; і це ще був повтор, аби я онлайн переглядав - я б вмер там, мабуть.

"Мафія" дуже сподобалася, бо заклад досить недорогий (350 грамів піци із бокалом вина у подарунок - ₴50.00, метрові піци у діапазоні ₴100.00-200.00, тарілка із 48 ролами - ₴150.00) як для такого, що знаходиться на Хрещатику. Дуже гарний інтер'єр, привітний персонал і... увага... є україномовне меню! Так що дуже дякую Валі за те, що повела нас у цей ресторан. Вчора, до речі, також був День Європи в Україні.

Окрім цього є ще одна гарна новина - вчора я вперше пив самбуку. Це дуже круто, насправді. Вона солодка і на смак зовсім не міцна; а ті викрутаси, що їх виробляють бармени з бокалами та власне напоєм... Тому у будь-якому разі раджу скуштувати. Тепер про сумне - учора мене потягнули до клубу. Звичайно, пляшка "Бастардо" скоригувала враження, але це таке дивне місце. Купа нетверезих людей роблять вигляд, що танцюють, багато кричать і сперечаються. Дівчата буквально пропонуються, а хлопці ледве тримаються на ногах і лінуються пройти з одного кінця кімнати в інший, щоб встромити свій пеніс у одну з тих самих дівчат. Такий собі "бенкет під час чуми". Там же з розуму зійти можна від нещастя і вселюдського паразитизму. Мізансцена горя.

Таке відчуття просто, що вони всі щось тамують у собі: сексуальні бажання, прагнення людського тепла, дружби, сердечності, доброти, самобичування навіть. Ну, реально ж вони стоять всі такі засмучені і ніби веселі, типу жаліють себе і хочуть, щоб жаліли їх. Не можу сказати, що мені не сподобалось, прекрасне місце для спостережень і нових вражень, але до мене підходили усілякі люди: у туалеті на мене виклав купу сумних оповідей деякий незнайомий чувак; а згодом підійшов знайомий, привітався і просто дивився, дуже довго; з однією дівчиною доводилось розділяти пляшку вина, бо її подружка полювала на якогось хлопця, щоб вбити його, чи щось таке. А ця купа чоловіків, що обіймаються, ніби пестять один одного, буе-е-е. Я просто не розумію, чому треба обов'язково напиватись, щоб так розковувати себе? Це ж нормально, що людина (навіть чоловік) хоче обіймів, дотику близької людини (ну, серйозно, без збочень); це настільки нормально, що цього ніхто не має стидатись. І тут випливає знову купа філософії на кшталт "чому ми такі, якими ми є". На цьому, мабуть і завершу.