Субстрати/субститути.

Насправді хочу з вами поділитись із вами однією важливою річчю, яка прийшла до мене тільки-но: усі люди, які ідуть від вас НЕОДМІННО з'являться у вашому житті іншими людьми, заміняться. Звичайно, заміняться неповноцінно, але максимально так, щоб ви і не помітили цих змін. А все тому, що цей клятий світ настільки ідеальний, що у ньому надзвичайно важко помітити навіть "фальш во благо" цього світу по відношенню до тебе.

Тому, якщо ви раптом втратили зв'язок із дуже важливою людиною для вас, у випадку, якщо цей зв'язок вже немає сенсу поновлювати, - просто лиште це на самотік (час не тільки загоює рани, але і знаходить субститути). Насправді особисто у мене ніякої трагедії не сталося, просто думка прийшла в голову.

Про се і те.

Ох, і не питайте як я провів Великдень. Ніяк. Тупо три дні їв усе, що було удома. Приїхав назад в Ірпінь - а в гуртожитку бардак і срач. Хочу подивитись якогось мультика - весь день сьогодні лежав у ліжку і нічого не робив (хоча ні - дивився Гру престолів), а весь вечір прогулювався територією універу зі знайомою, таке дивне відчуття насправді - ніби вдома, коли гуляєш школою вечером з друзями. Такий чудернацький новий досвід.

Подивились в "Бурґер-Клабі" другу половину першого тайму мачту Ліги Чемпіонів (Реал-Баварія), не знаю, чого ми взагалі туди зайшли. Зараз запущу собі "Ревізор" і втикатиму, скільки влізе, а потім засну собі тихо. Якось одноманітно проходять дні на сесії. І дуже швидко - ось уже скоро треба буде їхати додому знов. Сумно трохи.

Риторика.

Часом хочеться просто кричати від усього цього клятого пресу, який снує на тебе від усіх твоїх друзів, від універу і просто фаталістичного для тебе самого не розуміння твоєї серцевини. Чому усі такі цікаві для мене? Чому я нікому такий нецікавий?

Павутиння самотності.

Якесь відчуття приреченості. Зранку. Як у героїв Лу.

... ранок зовсім не те, що вечір і ніч. Вранці люди інакші. Вранці вони більш самотні. У цьому холодному і вогкому повітрі. Ввечері люди збираються разом, п'ють коньяк, грають в шахи, слухають музику і говорять, що вона прекрасна. Вночі вони кохаються чи сплять. Але вранці... До сніданку... Ти абсолютно самотній.

Я сиджу за чужим ноутбуком і пишу усі ці тиради ні для кого. Ніби не для себе, і ніби не для вас. Просто так треба. Зараз мені здається, що я абсолютно одинокий. Просто так - від цього і добре, і погано. І, здавалось би, ніхто мені не потрібен, але очевидно це не так, якщо я відчуваю дискомфорт від самотності. Це якесь хрінове павутиння, в якому мене рано чи пізно зжере щось величезне і темне, зжере і перетравить, а я, можливо, не помічу, як це станеться, можливо, я навіть не помітив, як вже потрапив у це павутиння.

Ще помітив, як сильно скотився мій музичний смак. Просто не реально жити у купі всієї цієї огидної музики і не почати слухати щось просте і безсенсовне, як HIM. Ну, серйозно. Мої сусіди усі страждають від тотального несмаку, те, що вони іноді вмикають мені ріже мозок навпіл.

Я сиджу зараз на ліжку і намагаюсь не думати про те, скільки усього ще треба зробити. Мені навіть погано стає, як я уявляю купу справ: прання, готування їжі, прибирання. Мабуть, гляну кілька серій "ТВВ" і закрию на тому тему.

WeUa відчинило двері.

Нарешті запрацювала weua.info, тепер маємо власну соц. мережу! Хоча до цього вже анонсувались Друзі та Укрфейс, але особливого ажіотажу вони, здається, не викликали. І хоч реєстрація зараз доступна лише за деяким "реєстраційним кодом", котрій висилається усім підписникам + ще 3 коди для трьох друзів. Взагалі з цим питанням купа проблем, тому як мені, як підписаному користувачу, нічого на e-mail не прийшло. Тим не менше знайшлася гарна людина, яка надала мені код доступу і тепер я маю змогу долучити до мережі ще трьох людей (по факту уже двох). Коротше, я уже прилаштовуюсь до нового сайту. Дизайн лаконічний і зручний. Велосипеда не винайшли, тож користуватись нормально. Єдина проблема - слабкі сервери чи ще щось, через що іноді вибиває з акаунта і сторінок повільно вантажаться. Ще є деякі особливості, але вони не заважають абсолютно. Мій вердикт: для початку дуже непогано.

Комунікативна дисфункція.

Мені здається, що чим більше ти маєш на собі девіацій, тим більше ти відштовхуєш від себе людей. Усіх людей - навіть тих, які здавалось би мають тобі їх прощати, чи вважати їх за норму, чи ще щось. І з плином часу це так жорстко помічається, якщо чесно. Просто люди віддаляються, чи так здається, а точок зіткнення, чи як там це називається, все менше. У будь-якому разі, зараз мені здається, що люди течуть і втікають крізь мої пальці, а я бездарно за цим просто спостерігаю. З точки зору елементарної логіки можна подумати, що це все весна, емоції, авітаміноз і мій дебільний темперамент (так воно скоріше за все і є). Однак, чисто емоційно сьогодні, цього вечора я почуваюсь відстійно.

Також мені здається, що такий настрій є не більше як результатом моєї такої ж дебільної здатності і звички проектувати проблеми своїх друзів на себе. Тобто ці проблеми можуть навіть не бути занадто насправді складними, але мій дебільний темперамент і не менш дебільний мозок накручує своє. А може, я просто врешті сходжу з розуму від самотності і своєї соціальної неспроможності. Здається, суб'єктивно - я просто себе не люблю (чи не подобаюсь), об'єктивно - не вмію спілкуватися із людьми.

Інеєм по квітам.

Я тут трохи засмучений. По-перше, сьогоднішній ранок після гарного і теплого вечора виявився просто гіперхолодним і, увага!, сніжним. Чортівня якась. По-друге, завтра чотири кляті пари і треба щось вчити і робити зі всього, і це дуже неприємно, і лінь, і таке інше. По-третє, Аня сьогодні виказала думку, що Серьожа може поїхати з Ірпені, де наразі немає роботи і резону залишатись, а враховуючи все сказане ним учора і перем'яте мною докупи у мізках, то скоріше за все так воно і буде. А це означає, що в моїй і без того бідній колекції друзів стане на одну людину менше. Чесно кажучи, поки що це все-таки основна причина мого поганого настрою; у той же час я, здається, більш ніж розумію Серьожу у його рішенні, навіть, може, в якійсь мірі підтримую його. Такі справи от.

А в універі у нас не те, щоб запара, але дуже нудно. Тупо нічого цікавого. Та і взагалі всі сьогодні були якимись засмученими, мабуть, через сніг.