Банківництво.

Вчора в універі було нарешті цікаво. Нам розказували про ігри на фондовій біржі, лекторка, яка до цього не провела жодної нормальної пари, от що значить мати власний досвід у чомусь. Вся справа в тому, що вона, років з 5-10 тому, гралася з акціями, щомісячно платила якійсь київській компанії за змогу вийти на фондову біржу, слідкувала за усіма цими рейтингами, купувала акції малобюджетних підприємств... Цікаво це все, бо повністю залежить від твого інтуїтивного чуття, і лише на чверть приблизно від економічної освіти. Ще в неї був такий цікавий випадок, що одного разу в неї була змога купити акції деякої компанії за $7.00, але вона цього не зробила, сьогодні ціна акцій цієї компанії виросла в сотні разів. Я не впевнений, чи тоді вона називалася так само, але сьогодні - це Google. Уявляєте як їй прикро?

А ще на "Банківській системі" викладачка з майже найбільш неулюбленої кафедри (почесне друге місце у списку ненависті) розказувала нам випадки сумних кредитних історій з життя свого та своїх колег. Перше місце у її розповіді займали кредитки, які в руках невмілих користувачів перетворювалися на золоте дно для банка. Саме після її лекції я відразу захотів погасити свою піврічну заборгованість по кредитці розміром ₴5.32, добре що вона хоч раптово не виросла.

А потім я весь вечір дивився "ВОЛЛ-І", дуже гарний мультик, до речі. Є й кращі, звичайно, але цей в топі.

Сьогодні ж я збираюсь таки піти в банк, виплатити борг, потім змінити свої данні на картці, зняти гроші, і (найголовніше) не піти на пари.

Новий семестр. "Форест Ґамп"

Чортовий перший день навчання. У блокноті знову запис "1 тиждень", розклад та малюнок університету, поки ще не вигадав, що з ним зробити. Дві лекції - два нових предмета, два нових непотрібних предмета, кхм...: "становлення та розвиток фінансової науки" і "основи технології виробництва". Про непотрібність другого судити важко, адже ми з Валею пішли пити пиво, бо на першій викладачка лекції випадково обмовилась про те, що відомості за січень-місяць не будуть подаватись і до 01.02 ми можемо прогулювати хоч кожну пару.

Подивилися "Форест Ґамп". Гарне кіно, але з Валею його дивитись не можна, бо:

а) вона більше любить мелодрами;

б) це кіно змусило її задуматись "про жизнь и всё такое";

в) Валя весь час любувалася своїм кільцем і питалася мою думу про нього, час від часу згортала фільм й показувала мені фотки хлопчика, який їй подобається, або вмикала свої фотографії та питала чи, на мою думку, ватро їх викладати в ВК; взагалі було видно її нетерпимість до фільму.

Моя ж думка така: якщо час від часу розповіді про Бога вам не ріжуть слух, а ви хочете подивитись щось легке, трохи нереалістичне, але про звичайних людей, то варто глянути. Ще хотів би додати, що "Форест Ґамп" є нічим іншим, як розповіддю про життя, тому сюжет може видатись вам роздутим, надуманим, особливо розтягнутим, яким завгодно; але якщо так подумати, то він повністю входить в концепцію життя, тим більше такої дивної особи як головний герой.

Кінець сесії та його наслідки.

По-перше почну з того, що сесія закінчилась і в понеділок мені вже треба бути на парах. Гарні новини полягають у тому, що предметів у новому семестрі буде всього шість, таким чином на день - не більше трьох пар, найчастіше - дві. 

По-друге, економетрика - це найгірший екзамен з усіх, писали ми його близько 10 годин, викладач поставив мені 3,5 за 150 грн, але мозок потрахав ще й як. Те як ми писали екзамен, звичайно, було неймовірно херово, тому у всієї групи стояли одиниці, платили преподу, щоб той дав нам дописати, що сталося аж о сьомій. Таким чином, результати минулого вже семестру можна продемонструвати:

- Бухгалтерський облік: 3.

- Економетрика: 3,5.

- Історія фінансів: 4.

- Комп'ютерний моніторинг: 3,5.

- Менеджмент: 5.

- Міжнародна економіка: 3.

- Основи наукових досліджень: 4,5.

- Статистика: 3,5.

- Фінанси: 3.

Середній бал таким чином  рівний 3,67, що є найгіршим середнім балом за весь час мого навчання. Навіть тоді, коли я не прогулював хіба що кожну десяту пару.

По-третє, якщо хочете почути історію, яка почалася в 11:00 екзаменом і закінчилась сьогодні в 04:00 тим, що мені сказали виселятись з квартири, я матюкав на англійській хазяйку, а її донька намагалась мене побити, то підніміть руку.

Агов, старина!

У вас теж таке відчуття, що вам за 50 років, ваші рідні десь далеко і навідують вас лише двічі на рік, нічого про вас не знаючи. А ви тим часом щодень згадуєте, як колись молодим танцювали самі у кімнаті, самі у будинку, дивлячись, як кісточки на пальцях створюють невидимі хвилі. Цілі цунамі. І слухали Nickelback, The Rasmus, Sum 41, Avril Lavigne, Stigmata, Арію, Лінду, Бі 2, С.К.А.Й., Papa Roach, чи гралися у приставку (Dendi, Sega, Playstation); і не виховали ще в собі цю відразу до людей, і закохувались по кілька разів на літо. 

А бувало тікали кудись від когось, малювали псевдокрейдою (насправді - шматками бетону) на вулицях; а потім, щоб стерти - плескали так рукою об асфальт. А потім йшли шукати китайської вишні на шкільному подвір'ї, і ріст й вік наче спинявся. Все дуже безтурботно і чесно до тебе в тій же мірі, в якій мірі ти чесний до всього.

Паршиве відчуття. Здається, я капітулюю звідси. Наче це вже втрачено, і завжди буде так, як є тепер. До речі, через 8 годин почнеться екзамен, і, може, я отримаю гарний квиток і забудусь від щастя; або отримаю поганий, з номером 13, чи 666, наприклад, і здам роботу абсолютно пустою, або напишу великими літерами "Будь ласка, від'їбіться", а нижче дрібними - "...або поставте 3". Мені все одно. Більше за все я хочу, щоб моя совість завтра не прокинулась разом зі мною, й можна було без жодних докорів проспати екз.

По сансарах.

Щелепи зводить від міцного чаю. Мені здається, що я відлякую людей. Думаю, це якось пов'язано із катастрофічним дефіцитом спілкування й тим безумством, яке твориться в універі. Боги гніваються. Боги перетворять мене на жабу, чи комара. Я літатиму й сичатиму по-своєму, а люди будуть мене відганяти, поки не розплющать у неестетичну плямку власної крові. Ахха, вона ж червона, дивіться бо! Вона червона. Пляма червона. Червона пляма. Finita la comedia.

Екзамен №4.

Сьогодні був екзамен зі статистики. Довелося вставати раніше - о дев'ятій, щоб до 14:00 ще щось встигнути повторити. Краще було б сказати вивчити, мабуть. Пішов до Ані, там же ми поробили шпори, й пішли в ненависний універ.

Новини про сумнозвісний закон "Про вищу освіту" сьогодні вже трохи почали доходити до вух власне студентів, особливо всіх засмутила новина про 2-річне навчання магістрів. Однак,знайшлися й гарні сторони, оскільки до нашого офіційного екватора закон ще не приймуть, то після його затвердження влітку доведеться робити новий екватор.

До речі, про екватор, досі не можемо вирішитись з ним. Спочатку хотіли знімати будинок, в стилі західних вечірок, й погудіти там весь день. Але ціна 2500 грн. за ніч злякала багатьох, тому вирішили відмовитись. Сьогодні майже зійшлися на тому, що підем святкувати до когось; і цим кимось скорше стане староста.

Але до справ насущних - сьогодні альма-матер привітала мене, відверто кажучи, паршиво. Я прийшов, отримав на руки свою заліковку, в якій у мене за курс "Фінанси" стояла трійка (57,8 балів, здається). Але  вся справа у тому, що я точно пам'ятаю, що в мене мало стояти 3,5; котрі я перекрив би 4,5 по ОНД. Таким чином у мене до цих пір лишався б середній бал - 4,0. Однак, у журналі були дивні дива: виявилося, що завели дві сторінки для "Фінансів", на одній стояли оцінки виставлені під час семестру, на іншій - якісь нові оцінки, записані невідомо ким, які й виставляли в заліковки. Доведеться вирішувати це питання з викладачем, з деканатом і старостою; як же вони заїбали вічно творити якусь ахінею. Сьогодні адекватної відповіді я не добився.

Щодо екзамену - відбувся добре, але дали аж 10 завдань, серед яких 5 термінів, 4 задач, 1 супер-задача (на 15 балів). Коротше, так вийшло, що я хотів дуже сидіти на місці Валі, але та чи то з принципу, чи то зі шкоди не захотіла мені поступатись. Коротше, у мене був паршивий варіант. Остання задача взагалі здивувала досі не чутим "коефіцієнт осциляції". Я звичайно, не дуже старався цього семестру, але назви ж всіх коефіцієнтів знав - а це шок просто. Добре, що поряд знаходилась моя семінаристка, яка й підказала мені формулу. Терміни написав паршиво - 2 з 5-ти. Задачі, на щастя зробив усі. Натомість у Валі варіант був надпростий, я аж заздрив трохи, але вона написала його погано, може й не на трійку. От що значить вселенська справедливість.

У будь-якому випадку все закінчилось не так погано, в кінці іспиту мені дуже дякував хлопець з іншої групи за допомогу з останньою задачею про міжгрупову та внутрішньогрупову дисперсію. А потім я забрав з пошти посилку від батьків, і зараз п'ю чай з шоколадкою. Добра всім.

Metro.

Мій рівень незадоволеності росте так стрімко, що я з запізненням звертаю на це увагу. Скоро перетворюсь у вулкан і стану сипати лавою на всіх, хто мене зачепить. Сука.

Екзамен №3.

Сьогодні був екзамен з міжнародної економіки. Краще б не був. Білет мені трапився не такий гарний, як я гадав. Складався з однієї теорії (20 балів), двадцяти тестів (10 балів) та однієї задачі (20 балів). Усього 50 + набрані бали за семестр (допуск), ось вам і маємо річну оцінку у стобальній системі.

В принципі, все, що мені не сподобалося в моєму білеті - теорія. Буквально я знав більшість тем з цього предмету: предмет-метод міжнародної економіки, міжнародна економіка як наука, трохи історії, міжнародні економічні відносини, форми, об'єкти, суб'єкти, світове господарство, економічна інтеграція, глобалізація, навіть деякі теорії міжнародної торгівлі (абсолютних (Адама Сміта) та відносних (Девіда Рікардо) переваг); коротше 70% матеріалу я б накатав, при чому інші 30% - повністю непотрібні питання з теорії міжнародної торгівлім (на кшталт теореми Хекшера-Оліна, пропишіть у Вікіпедії й зрозумієте), чи поглиблене вивчення (типу класифікація класифікацій чи представники фізіократів). Але ж ні - мені трапилось: "Поняття позичкового капіталу, його класифікація". Коротше, я мав поняття про сам позичковий капітал, пів сторінки написав, налив води, протиставив його з підприємницьким, але про класифікацію його я поняття не мав. Якимось чином розумно вклинив туди прямі та портфельні інвестиції; але не впевнений чи це правильно. Перевіряти не хочу.

Тести були такі собі. З половиною, думаю впорався. Але був такий тест цікавий: "Тимчасова (зворотня) міграція робочої сили - це..." і чотири варіанти, серед яких два говорили, що це переселення людського капіталу за межі країни на постійне проживання. А інші два були:

- переселення робочої сили за межі країни на певний проміжок часу;

- переселення робочої сили в певний момент часу на певний термін, наприклад, для виконання сільськогосподарських робіт.

А тепер поясність мені у чому, блять, різниця??! Звичайно, я розумію, що у другому варіанті є приклад, але основна фраза семантично ідентична у обох випадках. Який кретин, вибачте, складав ці тести?! Я просто сказився, чесно, від того як викладачка поставилася до складання екзаменаційного завдання; справа в тому, що це не один такий тест був. І ця історія з її тестами вже давно всіх бісить. Задача була дуже проста: на три дії. Треба було визначити валютний курс гривні до долара, якщо відома ціна споживчого кошика у гривнях і доларах; а потім повторно визначити валютний курс, якщо ціни в Україні зростуть утричі; й порівняти обидва курси.

Тепер щодо подій, які власне відбувалися на екзамені. Субота, восьма година ранку, екзамен мав початися рівно о 08:00. Викладач, стерво, прийшла у 07:55, відкрила аудиторію й 10 хвилин розсаджувала студентів. Потім ще 5 хвилин чекали представника деканату, яка люб'язно принесла ненависні бланки відповідей. Роздача бланків, заповнення титульних сторінок та роздача білетів зайняли ще хвилин з 10. Таким чином почали ми о 08:20. Ви думаєте, нам повернули цей час? No.

Мені вдалося вхопити собі місце на останній парті під стіною. Аня з Валею сіли спереду, до мене сіла Оксана, одногрупниця. Як тільки мені роздали білет й пішли далі вперед по ряду, одразу ж вдалося дістати шпору, й подати кілька шпор на перед. Так що тепер лишалось лише дочекатись моменту, коли люди з деканату відвернуться кудись. Не скажу, що списати вдалося, але й що не вдалося списати, теж казати не буду. Коротше, здав роботу на передостанній хвилині. Пішов збирати речі, навмисно став перед Оксаною, щоб можна було дати їй змогу трохи списати; але тільки вона дістала шпору, як це помітила заступник декана, забрала у неї роботу й поставила двійку. Стерво. Дівчина просила її, плакала, але її все одно відправили на перездачу. Коротше, це було жахливо. І я відчуваю провину. Але й це стерво з деканату - до цього просто забирала шпори й робила попередження, а в дівчини на роботі поставила "2". Чому? Відповідь проста - вона йшла на стипендію. Коротше, я не знаю, як це розписати, так щоб не витратити купу часу й символів, але це зіпсувало мені настрій ще більше.

У кінці кінців, ми з Валею зібрались й поїхали у Ocean  Plaza, новий ТРК в Києві на Лук'янівці. Там непогано, є великий акваріум з маленькими акулами, гарний фонтан на вході й симпатичні декорації. Купив собі ще одну шапку. Дико вимоталися, хочеться спати.

Таким, коротше, був день.

Інфекція.

Су-у-ука, я захворів. Зараза по всьому дому. Дочка моєї хазяйки, мій сусід і тепер - я. Ще якби був універ, то можна було б довідку взяти й сидіти вдома, але ж сесія. Світ, ти бля приколюєшся, чи як? Піду пограюсь в якусь стратежку. Чорт, мене ламає.

Екзамен №2.

Якщо ви думаєте, що я в найкращому настрої, ви сильно помиляєтесь. Сьогодні 15 січня 2013 року. Півмісяця минуло, до кінця сесії лишилось 14 днів. А потім знову пари, і, якщо у мене вийде отримувати стипендію, доведеться відвідувати їх щодня, кожне заняття. Бачити їх всіх: викладачів, деканат, старих та нових друзів, одногрупників. Цей блог все більше наповнюється утомою та ненавистю, так, наче в моєму житті нічого більше й не стається.

Сьогодні повідомили результати екзамену з менеджменту. У мене 5. Ані поставили трійку, але підсумкова вийшла 4; у Валі підсумкова - 3. Здається, вони мене зненавиділи сьогодні. У цьому випадку, я ще більше заплутуюсь у сутності жінки. Чому??

У Ані взагалі день невдалий: зранку вона чи то по своїй наївності, чи по тупості, впустила в свій дім не ту людину. В результаті: зіпсований настрій, який погіршився ще більше після оприлюднення результатів з минулого екзамену. Валя теж поводила себе дивно, складається враження, наче я щось сказав, чи чогось не сказав, хз...

У кінці кінців я сидів за партою з Єгором, який, до речі, трохи мені допоміг. Білет я отримав неважкий, знову ж таки, але деканат своїми зборами та повільностями заїбали наш мозок відверто, внаслідок чого дві групи (писали екз двома групами)  втратили 20 хвилин робочого часу, які, в кінці пари, нам відмовили додати (мовляв, що "якби ви знали, то давно б вже здали", й, типу, "самі винні"). Чесно кажучи, мені десь стільки часу й не вистачило, щоб нормально виконати роботу, не на 5, звичайно; але на 4 витягнув, може б. Потім здав в ательє джинси, за відносно недорогу плату, й повернувся додому, забувши купити йогурт у "Форі".

So hard.

Завтра знову екзамен. Бух. облік. Я нічого не вчу, бо абсолютно не розумію цього предмету, я в шоці взагалі, як там нашкріблося на допуск.

У мене неймовірно болить горло. В кімнаті дуже холодно, аж до кісток пробирає. Коли я пишу так, у мене відчуття, ніби я телеграфіст і передаю повідомлення на станцію якоїсь газети про події в Сирії, тільки холодно. Їм цукерки. У квартирі повно гостей, вони збираються влаштувати якусь гулянку. Серед них незнайомий чоловік, але я знаю, що він ночував на ліжку хазяйки; а дочка хазяйки - на ліжку мого сусіда; а мій сусід - десь не вдома. Ця сім'я дуже дивна, але тут мене іноді пригощають пиріжками, чому я тут і тримаюсь; а ще тому що це дуже близько до Ані, тут хороший інтернет, і це на 9-му поверсі.

Я чомусь зовсім не бачу виходів. Чому ми такі втомлені, ви ж теж утомлені? Я так чекаю, коли це відчуття зовсім зникне, хоча б на тиждень, чи половину тижня...

Лінощі.

Нічого, зовсім пусто. Час летить так швидко і так повільно. Здається, навіть, іноді він витісняє мене з себе. Післязавтра іспит, я не готуюсь, фактично він вирішить долю моєї стипендії. Я не хочу нічого робити. Я хочу чаю, хочу кіно і хочу спокою. Невже така лінь має право існувати?

Das Parfum.

На кухні шумно: вогонь з плити, вода повільно гріється, Вакарчук хрипить, трохи тихше. І раптом відчуваю запах, дуже знайомий. У кімнаті він відсутній, я просто згадую його. Я не пам'ятаю: у голові пусто, тільки калатає в середині чогось: мозок міряє часові проміжки, перекручує їх у синусоїди кардіограми. Відчуття таке, наче я щось втратив, дуже важливе і живе,  живе як людина і живе, як висохле поле, щось середнє. І його зараз не можна вписати у список чи хоча б вербалізувати. Просто мені не вистачає чогось, що було у мене роками раніше.

Екзамен №1.

Здав сьогодні перший екзамен. Всі три питання попалися з першої половини семестру, тобто саме ті, що я вчора повторив:

1. Характеристика внутрішнього середовища організації.

2. Основні причини виникнення конфліктів в управлінні.

3. Охарактеризуйте поняття лідерство та форми влади.

Виробнича ситуація теж простенька була. Треба було за переліком відгуків підлеглих про керівництво визначити стиль управління керівника, відкоригувати його поведінку таким чином, щоб задоволеність працівників зросла. Тести щоправда були важкуваті, навіть, більше незрозумілі, але половина з них точно правильно зроблена, так що розраховую на 4-4,5 за екзамен. Результати, до речі, будуть завтра.

Менеджмент.

Будь-ласка, змусьте мене щось вчити, завтра ж екзамен!

За день до сесії.

Сьогодні на 12:30 консультація. А завтра й зовсім екзамен. Я не готовий - це раз. Вночі спати холодно - це два. Завантажив "Відьмака" (гру), щоб трохи відволікатись від марнування часу іншими речами.  Тільки-но спалив на пательні голубці, заварив собі дуже міцного чаю з бергамотом (ну, як заварив, - кинув пакетик з чаєм і не витягнув). Надіюсь, що сьогодні буде кращим, ніж учора.

Приховав сторінку Львова до кращих часів. маю сподівання таки туди потрапити, може влітку, чи навесні.

Мене.

Новий плеєр. Як я з ним намучився. ПростоПлеєр відміняється, через надмірні габарити їхнього "нового" дизайну. Чорт. Чому не можна зробити просто завантаження аудіо на клятому Блоґґері?

Кінець свят.

Сьогодні їду. Мені не хочеться. Візьму з собою дві книги "Поттера". А ще ні в кого не можу дізнатися розкладу сесії. Як завжди нічого у моїх одногрупників не допитаєшся. Сьогодні снідав тортом і чаєм, нічого незвичного. Треба було б скласти списки, що я планую робити на канікулах, й що мені необхідно для комфортного існування. Я ж тащусь від списків (згадується одразу Лу зі своїм "Наївно. Супер").

І в підсумок хотів би викласти кілька провокаційних (краще, мабуть, подразливих) знімків із цьогорічного фесту у Львові. Як же я їм заздрю. До речі, у період новорічних свят там ще й було Свято пампуха, а у лютому - Свято шоколаду.

 

Глибини.

Коли я дивлюся першу частину екранізації трилогії Толкієна. Коли перші звуки торкаються моїх вух ніжною сопілкою, мене наче провалює глибоко в дитинство; я розчиняюся в повітрі і стаю частиною навіть не тієї казки, а ніби домашнього затишку. Відчуття, наче всередині хтось шалений підпалює тисячі феєрверків, і вони різними кольорами зриваються і вибухають так гучно, що закладає вуха і трохи лоскотно.

Я роблю абзац, тільки бо мені стало моторошно, мов я - велика дитина. Такий ще незрілий зовсім, навіщо мене кидати назад в клятий Ірпінь. Я ж так сильно його не люблю. Там у квартирі холодно, й ніхто не запропонує чаю з печивом, немає таких пухнастих ласкавих котів (правда є нахабне кициня, але воно ж не моє, і дочка хазяйки ревнує, мабуть).  Там всі мої друзі радіють універу, й вічно метушня якась, до якої мені діла немає. Усі вічно шукають наживи. Одногрупники горлянки готові один одному перегризти за стипендію, дівчатка шаленіють і бігають навколо заможних хлопчиків, які вишивають по коридорам у шикарних костюмах від Вороніна чи Кардена, хз. Хазяїни мусять терпіти студентів і курсантів, явно цього не приховуючи; а молодь відповідно терпіти не може своїх хазяїв. І чого все в тому місті крутиться на взаємній ненависті?

А я тим часом хочу пригод і побачити різдвяних ельфів. І здається починаю розуміти Льоліка (хлопця, який жив з нами на першому курсі, насправді, Славка), чому від був такий сумний по вечорах, і як очі його горіли, коли до рук потрапляла якась цікава книга чи банально цікава людина. Він міг годинами говорити, а коли мовчав, ставав таким, як лялька; вислухував тебе до останнього слова й потім коментував. Як же йому було нудно. І боляче бачити, що немає у світі гоблінів та гномів.

Щось забагато сентиментів останнім часом. Лишилось лиш перечитати Квітку-Основ'яненка чи Самчука і можна остаточно збожеволіти вже.

Різдво.

Уявіть. Увесь час мерзенна сльота надворі, а сьогодні, за день до мого від'їзду - сніг і ожеледь. Це непростимо просто. У Києві зареєстрували випадок свинячого грипу, знову. У будь-якому разі хочуть викачати гроші на дорогу імпортну прививку. Здається, вони вигадують ці грипи.

По телеку показують останню частину "Володаря перснів", а ми з батьками тільки но з вечері у бабусі. Добряче наїлись. Сьогодні з ними відвідали "Фабрику" у Херсоні, пішли в кіно, на "Життя Пі", гарний фільм, до речі. А потім був шопінг, купив собі рукавички, шапку й зимове взуття. Мамі придбали чобітки, а тату - нові жалюзі у ванну. Ось так.

Ще цілий день крутять по телевізору новини зі Львова, там сьогодні розпал різдвяного фестивалю. Все дуже красиво і багато снігу. І чому я не у Львові?!

P.S. Всім веселого Різдва.

Емісія.

Якось сумно, чи що... Здається, ніби я повільно падаю вниз кудись. І це нічим не зупинити, немає ніяких засобів, щоб щось зробити з цим, прискорити чи сповільнити. Моя воля схоплена в кулак чимось сильнішим од мене; моє життя - чорна площина із вкрапленнями білих плям,я ображаюсь і серджусь на себе. Мене двоє, мене четверо. Я розхитався, наче тонке деревце під ураганом, ледве стримуюсь від того щоб зірватись. А ви такі безпощадні. Чому ви так мало щадите? Немов виживаєте, древні інстинкти диктують вам прибирати всі перепони зі свого життя.

Просто цікаво чи багато людей так само страждають від факту існування, цієї беззмістовності, марно витраченого часу і т.п.?

Чому мене не забрали у Гоґвартс, коли мені було одинадцять?

Нічого не відбувається.

Нічого не відбувається, і в якомусь сенсі це круто. Я тільки-но прокинувся, набрав собі цукерок і читаю книжку собі. Сьогодні з батьками поїдемо в ТРЦ у Херсон. На кіно і каток, і ще кудись може.

Що обрати?

Такі приємні клопоти сьогодні: не можу обрати між читанням "Поттера", переглядом по 1+1 "Сам удома", по ICTV "Володаря перснів" і грою в "Епоху Імперій". Чорт, чорт, я досі не можу вибрати й кожні п'ять хвилин відволікаюсь.

Constanta.

Не можу не помітити, що це вже 102 запис у моєму блозі, з чим себе поздоровляю. Друге саме хотів занотувати, що якось все стало важко. Я приїхав додому, і думав тут все інакше. Так, інакше, але так само важко. Батьки із шкури лізуть аби забезпечити мені освіту. Освіту, яку я ненавиджу, в універі, у якому мені гидко бути навіть присутнім. Мені соромно перед ними за мій вибір; за те, що я непевен чого хочу, і що буде у мене колись за кілька років. І я вже не дитина, з цим треба миритися, я вже можу щомісяця купувати нові шмотки, економити батьківські гроші, готувати собі їсти й ходити самотужки в лікарню. Але, я тут читаю "Поттера", і мені аж серце крається від тих відчуттів, що наче оживають перед очима, коли я ще в років 13-14 так само валявся пізно ввечері у ліжку з тією книгою  і цей аромат...

Коротше, у всіх моїх однолітків починаються реальні проблеми. Нас наче стикають з ними навмисне, тільки вирішимо одну, як з'являється інша, навіть не у навчанні, у житті. А ми ще такі тендітні, чи то виховані такими, раніше ж бо у 19 років вже воювали. А я не можу знайти свою константу. Сука, де ти є?!

Кінотеатр.

Сьогодні були на "Хоббіті", класне кіно, дуже вразило 3D. Так прикольно примружувались від гілок, коли гном на коні втікав крізь дерева. Насправді, вперше побував у 3D-залі, і враження прекрасні. Нового більше нічого.

Перші хвилини нового року.

Ненавиджу розмови з батьком на серйозні теми, коли він випивший. Все зводиться до кількох пунктів, щоразу:

- Ти, маленький виродок, висиш на шиї у нас з матір'ю; і взагалі як я втомився від усього цього.

- Ти ніколи нічим не ділишся.

- Тебе треба відвести до лікаря, бо ти залежний.

- Ти залежний від комп'ютера, від цього всі біди, жаль, що ти цього не розумієш.

- Тобі треба десь влаштуватись по спеціальності, щоб вже повертати гроші, котрі ми в тебе вклали.

- Ти живеш не у реальному світі, а десь у своєму, чому ти такий нелюдимий?

І це в Новий рік, why-y-y?!