Банківництво.

Вчора в універі було нарешті цікаво. Нам розказували про ігри на фондовій біржі, лекторка, яка до цього не провела жодної нормальної пари, от що значить мати власний досвід у чомусь. Вся справа в тому, що вона, років з 5-10 тому, гралася з акціями, щомісячно платила якійсь київській компанії за змогу вийти на фондову біржу, слідкувала за усіма цими рейтингами, купувала акції малобюджетних підприємств... Цікаво це все, бо повністю залежить від твого інтуїтивного чуття, і лише на чверть приблизно від економічної освіти. Ще в неї був такий цікавий випадок, що одного разу в неї була змога купити акції деякої компанії за $7.00, але вона цього не зробила, сьогодні ціна акцій цієї компанії виросла в сотні разів. Я не впевнений, чи тоді вона називалася так само, але сьогодні - це Google. Уявляєте як їй прикро?

А ще на "Банківській системі" викладачка з майже найбільш неулюбленої кафедри (почесне друге місце у списку ненависті) розказувала нам випадки сумних кредитних історій з життя свого та своїх колег. Перше місце у її розповіді займали кредитки, які в руках невмілих користувачів перетворювалися на золоте дно для банка. Саме після її лекції я відразу захотів погасити свою піврічну заборгованість по кредитці розміром ₴5.32, добре що вона хоч раптово не виросла.

А потім я весь вечір дивився "ВОЛЛ-І", дуже гарний мультик, до речі. Є й кращі, звичайно, але цей в топі.

Сьогодні ж я збираюсь таки піти в банк, виплатити борг, потім змінити свої данні на картці, зняти гроші, і (найголовніше) не піти на пари.