Summer. Finally.

Я вдома. Нарешті. Чи, може, й не "нарешті". Просто ненавиджу потяги, дяка Укрзалізиці, за те що 102-й потяг став на три години швидшим. Трохи сумно було їхати, чомусь. Данило проводив нас із Анею, допмагав із сумками. Він дуже веселий, коли вип'є: творить, що хоче; навіть було трохи жаль, що я не п'ю міцних напоїв. Привіз додому книжки і журавликів, а ще чізбургерів. Дістався Інтернету - ніхто не можу відтягнути тепер. Валя, до речі, ще в Ірпені.

В Херсоні досить жарко, рази в два жаркіше, ніж в Києві. Тут вже з'явились перші абрикоси і персики, вишні вже відходять. Дома смачно годують взагалі. В принципі, нічого нового, хіба що мамі сподобалося читати "Супермаркет самотності. Перламутрове порно" Ірени Карпи, яку я ніяк не можу добити все ще - лишилось 40 сторінок. Комп все ще зламаний.

24 червня їду до Кривого Рогу на 4 дні. Це вже точно - взяли квитки, за житло домовились. Буде круто. Кривий Ріг - найбільше місто України, яке не є обласним центром і 8-ме за населенням в загальному списку. Також - це найдовше місто Укранїни, протяжністю 81,5 км, здається. Так що мій тріп почнеться з цього міста.

Чорт, тепер хочу величезну карту України, щоб помічати місця, в яких був.

Ще маю в Херсон з'їздити, випити вина з дружбаном і в кіно сходити. Коротше, будемо відтягуватися якось. Відкрию, мабуть, туристичну колонку на блозі, яку довелось закрити після невдалої подорожі у Львів. Так, чую вже, що мене звуть, їсти знову - я не проти, бувайте.