Криза, злами і пробудження.

Давно не писав сюди, вибачайте вже. Усі люди, мабуть, уже подумали, що я вмер чи забив на клятий блоґ, а ні - просто на хуй полетів мій комп, через що я тепер виходжу в мережу з компів своїх сусідів і лише на кілька годин, поки вони в універі. Тим не менш, навіть якщо нові записи не з'являлись, це не означає, що нічого не відбувається. Життя навпаки без компу пішло активніше: за останні кілька тижнів я встиг пару разів добряче так, по-студентьски напитись; посваритись із Валею (тепер роблю усе можливе, щоб не миритись); пережити кілька потужних емоційних струсів (деякі я й зараз переживаю): з чим це пов'язано я пояснити не можу, але відчуття схоже на те, що я все життя пробв імпотентом, а тут мій "друг" прокинувся і почав довбити усе навкруги (хай трохи брутально, але десь так і є). Починаю відчувати потужну любов до усього навкруги (весна, хз).

За вікном стало тепло, сніг розтанув. Сонце так гарно сяє: бери і йди гуляти собі, хоч цілими днями, адже нічого я все одно не роблю, тільки їм і сплю. Але вік, коли гуляти самому було весело і недивно я вже якось пережив, а от вийти погуляти з кимось стало справжньою проблемою, бо всі друзі мої вже подорослішали і працюють, а, отже, звільняються аж увечері, приходять додому втомлені й не бажають нічого, окрім випити, трахатись та спати. Теж брутально, але десь так воно і є.

П'ю кип'яток, простий, бо цукру не маю, а каву без цукру пити не кошерно. Мрію подорожувати, може, хоч по Київщині. Або по Півночі. У мріях все виглядає досить логічно і красиво. Читати більше почав, уже третю книгу з моменту поломки ноута глитаю. Але найкрутіше, що став більше з людьми спілкуватись. В ремонт комп відносити не планую, може на літо хіба що.

На ці вихідні їду в Херсон, бо усі роз'їжджаються і лишатись тут самому на свято було б самогубством. Трохи після цього тижня ображений на Серьожу, хлопця Ані, хоча сам погано розумію чому. Буває у мене. У нього (боги, треба ж якось придумати, як його нормально називати), до речі, днюха ось 21-го лютого, і якщо у мене не вийде того дня вийти у блоґ, то вітаю тебе, чуваче, наперед. Жаль, звичайно, що відсвяткувати разом її не вийде, але воно може й на краще. О! Ще зайшов таки до ПінчукАртЦентру, нормальний такий, цікавий, але з грошима Пінчука й не таке можна було б зробити. В принципі, штука гарна й безкоштовна, тому й принадна; а з шостого поверху там відкривається неймовірний вид на центр міста. Коротше, закругляюсь, бо, як там кажуть, "машинний час"  виходить, треба зайнятись чимось більш корисним, аніж базікати тут, наприклад, в Інді-Кота пограти ;)