Євромайдан.

Минули дні жалоби за загиблими під час Європейської революції в Україні. Події лютого 2014 року, вважаю, назавжди лишаться у пам'яті нашого покоління, як чорні дні календаря, як час коли, вже названа у пресі "небесною", сотня зовсім і не зовсім молодих людей віддали свої життя за ідею, якою горіли і до реалізації якої прагнули. Так само як і жалоба за такими ж громадянами України, такими ж людьми та учасниками бойових дій на Майдані, однак по іншу сторону барикад - працівниками міліції, спецпідрозділу "Беркут", новобранцями внутрішніх військ.

Дуже неоднозначна оцінка з різних сторін цієї ситуації насправді. Дуже багато бруду, взаємних звинувачень, нерозуміння та не бажання розуміти, ненависті, голослівних виразів та якоїсь суспільної параної. Насправді просто дуже важко усвідомити, що ці всі люди вмерли заради вигнання якоїсь умовної "зарази" із суспільства, заради того, щоб уряд і парламент, влада і опозиція запрацювали злагоджено, ліквідували найбільш резонансні закони, знаходячи, колись такий недосяжний, "консенсус"; заради того, щоб владні структури, які здатні впливати на суспільні процеси, думали перед тим, як приймати рішення. В кінці кінців, ці люди померли заради того, щоб кожна свідома і несвідома людина виначилася зі своєю суспільною позицією, щоб не було виходу "мені все одно". Бо коли комусь "все одно" - це ознака суспільної апатії, смерті мозкової активності та безнадійності існування взагалі.

Ці люди, з обох сторін, їхні смерті, зробили цю країну сьогодні. Вони змусили прокинутись усіх із десятирічної коми, вселили кожному надію у серце, зруйнували стереотипи, що "люди не можуть нічого змінити". Змогли. І тепер час нам, людям, які залишилались по іншу сторону екрану у свою чергу, спостерігали за усіма подіями, хай і в душі підтримували, морально були з ними; однак в силу страху, не бажання чи інших обставин не могли бути на Майдані у історичний, насправді, час; час і нам зробити щось для загиблих: поставити свічки, молитися, покласти квіти до їх могил чи просто подякувати усім, за те що захищали наші інтереси, за те, що відстоювали свою і нашу ідею, виношували її та вмерли разом із нею в серці. Нам із вами усіма лишивши цю країну, як поле для роботи, чистий аркуш паперу, на якому треба і варто працювати, заради реформації, заради світлого майбутнього та конструктивних змін, заради нас, кому у цій країні жити далі, та заради тих, хто віддав життя, за те, щоб ми мали принаймні шанс створити нову державу. Слава Україні і слава її героям!