Банальщина.

Уже скоро п'ята. Надворі неймовірно жарко. У тіні - 32 по Цельсію, на сонці - 41. Нічого робити. Навіть дихати нічим. Неділя все-таки: телек порожній, робити абсолютно нічого, навіть ліньки сповзти на диван, щоб почитати. Хочу в кіно. Хочу холодного пива десь на веранді якогось кафетерію, так щоб у тіні дерев, кленів якихось. На щось тягне весь час, але зрозуміти не можу. Завтра їду до Кривого Рогу. Розказувати нічого, одним словом.

Matches.

Ранок, такий, що очі виїдає від свіжості та холоду. Чого мене прокинуло о 05:00? Вдома нікого немає. Зате дізнався, що в прокат вчора в прокат вийшов пріквел до "Корпорації монстрів", ті хто дивився - в захваті були, наче як. Та зараз не про це. Мені нічого робити. На підлозі якогось чорта валяється прапор Нідерландів. Передивився всі випуски "Великих перегонів". А ще слухаю The Strokes - First Impression of the Earth. Трохи підкрадається туга за Києвом, бо не зовсім все, що хотілося, вийшло зробити; але ж тут стільки їжі!

Зробив музику трохи гучніше, поклав подушки посередині ліжка, ліг на них клубком і повністю накрився. Так пох, чесно кажучи.

UPD(11:40): Прокинувся. Почуваюсь прекрасно. Так, ніби сьогодні буде чудовий день, повний пригод. Серйозно. Хочеться холодного білого сухого вина, мабуть Савіньйон.

Ace of spades.

Сиджу за компом. Їм торт. П'ю колу (чую як плавиться печінка від ортофосфатної кислоти). Слухаю Motorhead ("Only way to feel the noise is when it's good and loud; so good you can't believe it's screaming with the crowd"). Вантажу кіно. Десь у дворі висить гігантський сірий павук, якого боюсь до смерті. Хай живе ще поки. Був сьогодні у школі, "по справах" так би мовити; бачив директора. Пам'ятаю як колись розгатив там вікно м'ячем. Капець.

Лишилось 40 сторінок книжки дочитати і знову буде нічого робити. Хіба те ж кіно дивитись. Зняв із люстри білих журавликів і урочисто спалив їх, повішав нових - жовтеньких, маленьких і кутастих, 20 штук, теж перев'язав їх всіх, щоб чіпаючи одного, сполохались усі. Болить горло чомусь, мабуть від акліматизації - у мене таке часто.

Бляха, так лінь щось робити, будь-що, навіть читати чи їсти чи ще що. Універ мене ще не відпускає - сниться в ночі, що спізнююсь на екзи чи сперечаюсь з викладачами, Фрейд був би радий. Чомусь хочеться читати Макіавеллі, хоча від виродок ще той був, гляньте тільки на його пику у Вікіпедії, і читати його нудно. Принаймні у мене є телек. Можна дивитись всю дурню і сміятися ні з чого. До речі, скоро мають бути "Друзі" по Новому каналу, так що піду я, мабуть, чи краще поповзу.

Summer. Finally.

Я вдома. Нарешті. Чи, може, й не "нарешті". Просто ненавиджу потяги, дяка Укрзалізиці, за те що 102-й потяг став на три години швидшим. Трохи сумно було їхати, чомусь. Данило проводив нас із Анею, допмагав із сумками. Він дуже веселий, коли вип'є: творить, що хоче; навіть було трохи жаль, що я не п'ю міцних напоїв. Привіз додому книжки і журавликів, а ще чізбургерів. Дістався Інтернету - ніхто не можу відтягнути тепер. Валя, до речі, ще в Ірпені.

В Херсоні досить жарко, рази в два жаркіше, ніж в Києві. Тут вже з'явились перші абрикоси і персики, вишні вже відходять. Дома смачно годують взагалі. В принципі, нічого нового, хіба що мамі сподобалося читати "Супермаркет самотності. Перламутрове порно" Ірени Карпи, яку я ніяк не можу добити все ще - лишилось 40 сторінок. Комп все ще зламаний.

24 червня їду до Кривого Рогу на 4 дні. Це вже точно - взяли квитки, за житло домовились. Буде круто. Кривий Ріг - найбільше місто України, яке не є обласним центром і 8-ме за населенням в загальному списку. Також - це найдовше місто Укранїни, протяжністю 81,5 км, здається. Так що мій тріп почнеться з цього міста.

Чорт, тепер хочу величезну карту України, щоб помічати місця, в яких був.

Ще маю в Херсон з'їздити, випити вина з дружбаном і в кіно сходити. Коротше, будемо відтягуватися якось. Відкрию, мабуть, туристичну колонку на блозі, яку довелось закрити після невдалої подорожі у Львів. Так, чую вже, що мене звуть, їсти знову - я не проти, бувайте.

Даблособистість.

Раптом у темряві нагадав собі Іґлесіаса (для фанатів: це далеко не лестощі). Жахнувся. Вісахнувся. Сиджу у Валі: покачався по підлозі, тепер виліз на ліжко, щоб подивитись Вінні Пуха. Почуваюсь недобре, бо почуваюся якимось зобов'язаним чогось. Хз.

Їдло, порно і нові обличчя.

Я дуже довго сюди не писав, але це не означає, що забив на блоґ чи забув за нього, чи нічого цікавого не відбувалося. Просто зламався комп, а ремонтувати його лінь дуже, тому сиджу все без нього. Спочатку думав робити записи у блокноті, а потім переносити їх сюди, але закинув цю ідею згодом. В кінці кінців, усе, що відбувається навколо виглядає як мінімум метафізично: екзамени, стипендія у перспективі. Вчора забрав картку в Брокбізнесі, нову. У нашій компанії з'явилась нове обличчя. Данило - дуже незвичайний хлопець. Я знаю, що звучить це достатньо багатозначно, але реально саме так найпростіше його описати: не "чудний" чи "дивакуватий", а саме "незвичайний": такий прямий, абміційний, він виявився як ковток свіжого повітря. Я серйозно вам кажу, як наче у кімнату, з якої довго не виходили люди, раптом дунуло протягом. Навіть, якось їдучи у маршрутці сидів і думав, з якими рослинами можна асоціювати людей, почав, звичайно ж з нас, то цього чувака я охрестив м'ятою, і все одно що слово жіночого роду, якби деревом - то евкаліптом. Коротше, чомусь моя свідомість труханулась добряче, бо я з новими людьми бачусь рідко, ще рідше розмовляю чи заводжу дружбу.

За цей час прочитав книжки Б. Бойчука "Дві жінки Альберта" та С. Носова "Член общества, или Голодное время". Планую весь час записатися у міську бібліотеку, але часу немає все; та й не потрібно вже, мабуть: в п'ятницю - додому. Ще багато читав Коцюбинського. Купив от тепер книжку Ірени Карпи "Супермаркет самотності. Перламутрове порно". Відверто кажучи кітчева література з претензією на гротеск, на перший погляд, звичайно, бо прочитав я сторінок 50-80, не більше. Читати важко, бо нудно. Хоча анотація досить інтригує.

Хочу на море.

Найприємніші нічні жахіття.

Заїбісь. Комп зламався, а інфи, про яку треба розказати купа. Може, зроблю записпізніше. Скажу тільки, що ненавиджу все навколо, як завжди. Сьогодні снився палаючий універ і преподи-гівнюки. Vivat Academiae! Бувайте.