Звернення.

Останні події в моїй країні будять у мені ненависть. До конкретних осіб, загальнонаціональну, расову. Чому наш народ такий впертий, такий лякливий і такий тупий? Законсервований на всю голову просто, половина - чумові екстремісти із нав'язаними позиціями; інші - прогнилі до нутра сволоти, майбутні бандити, яким тільки дай шанс щось спиздити. Глянув новини сьогодні - людям просто начхати на те, що відбувається у їхній країні, кругом коменти типу "Тьфу, і до нових законів пристосуємося!" або "Правильно влада палицю гне, бардак на Майдані влаштували". Здається, що у тих людей замість мозку якийсь компост просто, ЯК можна так ненавидіти свій же народ, своїх же людей? Ми ж не чужі один одному, ми ж однаково любимо Львів і Одесу, Харків і Київ, Карпати і Чорне море. Неможливо, щоб ми не хотіли усі чистого повітря, води і вільного суспільства. Знаєте, коли я прочитав, як у Норвегії (здається, або Швеції) на законодавчому рівні діє право на вільний доступ до природних ресурсів: люди мають повне право пройти до будь-якого природного об'єкту, навіть якщо це джерело або частина пляжу, яка знаходиться на приватній ділянці, навіть без дозволу на те власника ділянки (при цьому країна є однією із найбільш "мирних" та найменш злочинних у світі.); я зрозумів як багато нам треба над собою працювати, навіть не над удосконаленням законодавства чи технічного оснащенням заводів, а над нашою ментальністю, над нашим сприйняттям нас самих, світу, людей, природи.

Здається, нам мало того, що зарано в Європу, але й в Росію нам із нашою свідомість на рівні нижчому ніж у деяких революційних африканських чи азійських країнах ще просто немає дороги.

Чесно кажучи хочеться кинути цю кляту країну часом, цих клятих дурних людей, які так яро кують самі собі кайдани. Не влаштовує вас ваше життя: йдіть на вулиці, протестуйте проти того, що саме вас не влаштовує, ви не одні, ви маєте пам'ятати це, не можна в собі замовчувати те, як вас ображають, не можна мовчати, якщо ваш бізнес відбирають, не можна сидіти вдома перед телевізором, якщо ви хочете щось змінити, якщо у вашій голові закралася ця заразна ідея не мовчіть: нехай це буде не вихід на головний майдан країни, міста чи села; хай це буде ваш внутрішній протест, хай це буде переконання, ваш психологічний стержень; мрія про те, якою має бути ваша країна, і що ви саме можете зараз для цього зробити. Можливо, мені вдасться до когось із вас достукатись. Дякую за увагу.