10-11.10.12 - сон.

Ага. Буду в своєму щоденничку писати про свої сни, а ви будете коментити чи може лайкати, чи просто читати і думати : "Господи, як чарівно!".

Насрати, бо сьогодні я був Індіана Джонсом, шукав невідомо що, на мене нападали кобри і мертвеці, але я стрілявся транквілізуючими дротиками і ще чимось, не пам'ятаю.

Потім, вже коли треба було завернути в останній поворот коридору у світлі факелів затремтіли чиїсь тіні. Я якнайшвидше сховався за дверима, котрі, скоріш за все, нікуди не вели - просто були прикріплені до стінки - заховався у цьому тісному трикутному просторі і вичікував, поки люди вийдуть. 

Так от я затамував подих і, коли видмухнув повітря, мій живіт відкинув двері вперед і показав мене у всій красі.

Загалом, я втік, і щоб не вдаватися в подробиці скажу коротко: по дорозі до виходу подзвонила мама і попросила знайти якусь квітку, потім мене намагались заарештувати, потім я втік до бабусі додому і вона продала мого мертвого щеня якійсь рудій жінці у пишному хутрі і з пишними понтами.

Потім я втікав через сад своєї школи додому, але там по доріжці йшли батьки з міліціонерами, які мене розшукували. Ми обійнялись і мені пред'явили рахунок за Інтернет розміром у 800 гривень, але 600 з них мав оплатити якийсь люб'язний чолов'яга, а я - лише 200. А квітку,яку попросила дістати мама, і яку я знайшов в багатоповерхівці, де ніхто не жив вже років з 20-30, я забув вдома у бабулі.

А потім я прокинувся, глянув, що на годиннику вже 10:19, і час вставати. І було дуже холодно, так, що прокидатися не хотілось зовсім. І проклинаю тихенько все, що не дало змоги додивитися цей сон: універ, універ, універ.