Осінь і її подружки.

Восени хочеться життя, якогось не такого як літом, чи взимку, чи навесні. Хочеться просто піти і ужратись десь найдешевше, чи сходити на чай і піцу, чи стріляти пари, чи купатись під холодною водою, чи ще чогось дивного.

Думаю, цього року осіння хандра лишила мене. А тоді згадую, що ще й половина осені не минула. Ще все попереду, у вас теж, кретини. Люблю вас.

Хочу кудись піти і зробити щось, щоб скинути пилюки трошки. Але від компу відійти просто неможливо - по-перше. І коли я займаюсь тим, що мені подобається, люди дивляться на мене дивно якось - по-друге. Останнім часом всі на мене дивляться, як на ненормального, ошалілого, ок? Напряжно од того трохи.

І це місто, і цей універ з мене все висмоктують. До останньої краплі. І ці вулиці. І ці підстрижені кущі. І дерева навіть. І люди. Особливо люди. Продавці, викладачі, офіціанти, студенти, всі до одного хочуть повністю випити мене.