Казки про дерев'яні млини.

Стерво, що ж коїться?! Сьогодні весь день коту під хвіст. Нічого не роблю. Я лінивий, як чорт. Прийшла дочка хазяйки і закатала істерику, що мама (її) купила не такі сапоги, чи щось у тому роді. Я смажив гриби в цей час. Почала волати і плакати, чому питається? Чому, блять, тобі у 22 роки купують речі батьки?! Потім мене зробили крайнім, бо гриби  їм не смачно пахли. Ідіть на хуй усі. Таке відчуття, що чим більш доброзичливим ти себе поставиш, тим більше над твоїм мозком будуть знущатися. А мене не їбуть ваші проблеми. Ніскільки. Нітрохи. У мене своїх по горло. І йдіть на хуй.

Спокійно. Це буде недовго. Ще трошки. Я постійно себе так заспокоюю. Вже півроку. Як мене все дратує, чому просто не можна лишити мене у спокої? Я хочу додому. Я хочу пива. Я хочу влаштуватись на роботу і забути про універ. Але ж на роботі буде не легше - знаю: працювати довше, плата мізерна, ті ж люди, ті ж проблеми.

Українські Карпати

А ще я хочу подорожувати. Знаю, це дуже попсово; але я мрію відвідати таке місце, де були б добрі люди, які б пожалілись на своє життя, а потім пригостили полуницею з саду; а потім піти в гори, зупинитись на пологому схилі, розстелити простирадла, і впасти прямо там, і чути як сповіщають комусь про щось трембіти. А навкруги кульбаби чи крокуси, чи тюльпани, чи нарциси, чи просто зелена трава. Потім приїхати додому і два дні тільки й говорити про ті гори, і дзвонити тим людям кілька разів після.

Асканія-Нова, Херсонська обл.

Або поїхати в дикий степ, пробігтись там, поки не стане спекотно, і відчути той сухий і потужний степовий вітер, і купатися у ставку, до самого вечора; кататися на гойдалках із вербових гілок, сміятися. А ввечері розпалити багаття та співати пісень, чи мовчати і слухати його і цвіркунів тріщання; а вогонь, щоб обпалював лице і ставало так вільно, немов у польоті. А на наступний день, наче забути, наче не було вчора, та тільки іноді потайки, збираючи у віддалених закутках пам'яті по крупиці, згадувати.

Млини у музеї в Пирогові

А, може, поїхати у Пирогів, весною, щоб квітла калина, а люди навкруги були такі стомлені, що бачачи мене вже не хотіли б убити, чи що вони там хочуть зі мною робити. І ці старі хатки і незорані рілля, дерев'яні млини і древні кам'яні хрести з видряпаними церковно- (чи старо- ?!) слов'янськими написами. Працівники, які пораються у квітниках і насадженнях, які виглядають так неохайно у загальноприйнятому сенсі, що здається, ніби їм все одно до тих садівників. Бандуристи під деревом, у тіні, грають собі тихо, що й ніхто не бачить, лише чують. І струмки, старі водяні млини, вози із кіньми, величезна площа-галявина зі столами і гойдалками - "ярмарок".

Острів Березань, Миколаївська обл.,
Замок "Паланок" у Мукачеві

А ще можна відправитись на острів, дуже маленький острів, щоб його можна було обійти за кілька годин, а навкруги лише вода. Чи у замок, старий замок, теж на день; щоб люди розповідали його історії, кожен раз по різному, щоб був фольклор і привиди, королі чи князі, щоб дух перехоплювало від тих розповідей, чи, може навіть не від стільки від розповідей, скільки від запалу в очах людей, які б розказували це, безкорисна завзятість, чи щось на кшталт. І потрапити на свято, щоб були стрічки і традиційні фрази. Обмін досвідом.

Мрії то є мрії. Мабуть, передивився "Кабріоліто". Однаково, навіть більше, імовірно, що завтра мене зіб'є машина чи посадять у в'язницю, чи розірве на частини лазером космічного корабля. Я і ви тут і зараз, тому нічого думати чи мріяти, треба йти вчитися чи працювати, збирати копійки, щоб колись, можливо, купити 40 кв. м. десь на окраїні столиці й хизуватись перед рідними та друзями, а на дверях скотчем прикріпити папірець у клітинку з написом маркером "Welcome to hell, losers".

P.S. Прошу вибачення у всіх, у кого безсоромно вкрав зображення через Google Зображення. Намагався подати посилання на джерела (можливо, теж не першоджерела).