Intermezzo nel fiori.

Світ бажань такий привабливий, часом здається, що стаю туди однією ногою вже, і її ніби розчиняє. Я провалююсь і вже пливу, ось танцюють жінки і дівчата, у волоссі стрічки, а навкруги квітне поле папороті, чарівний пилок злітає у гору і змушує сміятися. Онде яблуні у цвіті, пелюстки повільно опадають і чоловік утомлений виходить, збирає той цвіт у долоні і осипає ним дитину; якийсь безумець стрибає і спотикається у полі пшениці, а птахи заливаються тонким співом, здається, його все мало. А коли стає вечір, на околицях палають вогні, люди розказують дивовижні історії про русалок і мавок, про перелесників, крихіток-злиднів і потужний вітер, що ламає гори. Intermezzo. Зрушила. Залізна рука міста кришиться, блокові будівлі розтають, а на їх місце встають старовинні будинки, вулиці розширюються, асфальт змінюється бруківкою, автівки враз зупиняються і зникають.

Мій світ такий привабливий, що я можу просто йти і занурюватись в нього з головою, бачити різні картини, а потім ховати подалі від усіх, і надія на те що він десь там існує, а не тільки в  моєму мозку, робить справжній світ змістовним і доповненим. Не знаю, чому люди кажуть, що жити у мріях погано, адже це так весело і тебе там завжди люблять, і в тебе є можливості полюбити усіх.

Сьогодні були лекції, на одній я малював собі в блокноті, а на іншій писав конспект. Дівчатка-одногрупниці подарували нам гарні набори для гоління, за що їм дуже вдячний. Валя ніяк не може зробити дві речі, які я від неї вимагаю вже з тиждень, через що постійно нию і т.д. Вдома - нічого. Вчора в універі був з 08:00, але це довга та нудна історія, тому її розказувати не буду; сьогодні заснув о 03:30, прокинувся в 10:00. Тому зараз хочу спати. Це всі новини поки що. Бувайте.