Запрошення на бенкет.

Рахуючи всі останні події в наших життях - кінець світу буде більш ніж логічним, наче як. Сесія, кіт Тіни, мій псевдоканцероневроз, непідтверджена гангрена дідуся, 830 тис. грн витрат з держбюджету на канцелярію для президента за 2012 рік, щоденні заметілі й погрози вимкнути світло на кілька днів, тотальний завал по парах і назрівший недопуск з міжнародної економіки, у Ані нелади з новим хлопцем і зі старим теж, усі якісь дуже втомлені, постійні привиди стипендії і дурні сни, недосипання, пари до 19:00, всесвітня лінь до чого-небудь, 4 чи 5 робіт батька; набридло висіти на волосині. Хочу вже заробити ту кляту стипуху, що сьогодні примарніша ніж будь-коли, і в тій же мірі потрібніша.

Кошарська не марно ж мене вчила, що без винагороди жодна мотивація не дієва. Так от немає у мене винагород, крім оцінок, які мені ніхто не показує; уже півроку; точно так само, як слабшають з кожним днем стимули і мотиви не пропускати більше 3-х пар в місяць, готуватись до семінарів, МКР-ів, бігати за преподами, прогинатися під ними, масово друкувати реферати, доповіді, розрахункові, лабораторні, практичні, звіти, самостійні й індивідуальні, задачі, презентації, тести, я блять здав їх уже з сотню за останній місяць. І просто в шоці від того, як це робить половина моїх одногрупників. Як?! У кімнаті постійно холодно, гарячу воду відключили, газ на дев'ятий поверх ледве доходить, і ніхто не хоче їхати зі мною в кіно, розвіятись; всі настільки пасивні та напружені, що колапсу не минути ніяк. Але не все так погано - надворі прекрасна погода і взагалі по коліна снігу. Виглядає це чарівно, мов бенкет посеред чуми.