Вже вдома.

Нарешті вдома. У потязі згадав, як не люблю потяги. З усіх одинадцяти годин дороги спав лише 4 години, але вперше за 3 роки моїх регулярних поїздок всі у моєму відділенні їхали нормальні (!) люди. Вночі ніхто не хропів, всі шестеро були студентами, одна дівчинка везла із собою кота, такого гарного чорно-білого худого кота (якого вигнали з її общаги), ще одна дівчинка обговорювала по телефону заплановане пияцтво; третя - ні слова не сказала за весь час, один хлопець читав щось так цікаво, а потім розказував як він прогуляв у Запоріжжі всі гроші і без копійки автостопом добирався до Севастополя; ще один - сидів і дивився так призренно на нас всіх, і ввімкнув у навушниках хеві метал. Коротше not bad.

А я нічого не роблю. Просто валяюся у ліжку. Зовсім нічого. Тільки-но прийняв ванну з піною. Як заново народився. Хандра по трошки відходить. З Інтернетом тут проблема, бо мій комп чомусь ні в яку не сприймає тутешній роутер; тому сиджу на дротові. У іншому жодних проблем, все дуже круто. Зараз перегляну якийсь фільмець і, може, нічого не робитиму знову. Life's good.