Complicated.

Бля, та що ж це з цим Львовом? Хтось їде, хтось не їде, хтось знову їде, хтось знову не їде. Потім змінили розклад потягів (поїздку треба буде продовжувати на одну ніч або скорочувати і брати білети якнайшвидше, бо на 4-те вже немає білетів); ця клята болячка, вже не знаю де краще обстежитись на неї, в Києві, Ірпені чи Херсоні, скільки це коштуватиме, в кого саме обстежуватись, на що в кінці кінців обстежуватись, і чи казати батькам - головне. Універ пресує конкретно вже: на понеділок знову розрахункову і 5 презентацій, і ще хз скільки семінарів там буде. А у вихідні мені стане на рік більше, всі питають, що мені подарувати. Але подарунки означатимуть, що треба думати, де його святкувати. Думати, думати, думати, думати, думати, думати, думати, думати. думати, думати, думати, думати, думати. І знову думати. Про Львів теж треба постійно думати. З однієї сторони Степанян постійно нагадує, щоб брав вже квитки, з іншої - Іннка ще не знає напевно чи їде з нами. І я не знаю за що хапатись найперше - тому сиджу і розв'язую судоку (завантажив сьогодні цілу купу гаджетів). Чого все так складно стало, бля?