Удома.

Таким чином я вже вдома. П'ю гарячу міцну каву і їм смачну домашню їжу. Розклав всі речі, дістав ноут, розвісив магніти на холодильнику, перевдягнувся, привітався зі звірами, а тепер відпочиваю. Як доїхав? Більше ніж нормально, вагон у голові потяга, тепло, у першому купе, на першому місці, на нижній полиці, на бокових - нікого, окрім комплектів постільної білизни. Жодних дитячих криків, товстих людей і обурень з приводу всього на світі. У додаток до всього ще й прочитав сотню сторінок "Вина из одуванчиков" і виявилось, що не таке воно уже і нудне. 

Ще на Київському вокзалі придбав збірку оповідань Коцюбинського усього за ₴20.00. У цьому магазині для мене була відкрита гірка правда: на запитання "Що у вас є українською?" мені відповіли, що небагато і вказали на одну єдину поличку у всьому книжковому шириною десь 50 см, на якій знаходились тоненькі книжечки-брошурки з цінами вищими, ніж твори на півтисячі сторінок у твердій обкладинці, але на російській. Так, російськомовне населення ду-у-уже ущемляється у своїх правах на рідну мову. Але задля підтримки вітчизняного книговидавництва таки придбав омріяну збірку (туди входять "Дорогою ціною", "Цвіт яблуні", "Intermezzo", "Сон", "Тіні забутих предків" та ще п'ять творів). 

У Херсоні пройшовся по ЦУМу і придбав соусницю, а ще троянди. Хочу помітити, що квіти в Херосні чомусь вартують дорожче, ніж у Києві (Валя замовила тюльпани по ₴10.00 за штуку, коли в Херсоні вони коштують ₴12.00-15.00). Для тих хто не зрозумів ₴ - знак гривні, просто знайшов його на клавіатурі (Shift+[`]) і вирішив стандартизувати запис ціни (як пишуть з доларами і євро). До речі, твори Коцюбинського не давали мені вийти з супермаркету, бо на вокзалі їх забули розмагнітити і довелося переривати всю сумку, щоб охоронець мене випустив і та штукенція припинила пищати.

Зараз я планую прийняти ванну, лягти у ліжко і дивитись "Теорію великого вибуху". Ось так. Пізніше, можливо, сяду за курсову чи за практичні по ІСіТу. А може й не сяду.