H2O.

Смішно, бо нічого не хочеться: просто сидиш і втикаєш. Ти у прірві, чуваче. Ти у прірві. Тобі не вибратись, хто б і як би тебе не просив. Ти сам цього не хочеш. Сидиш на березі річки, ноги полоще вода, із дзвінким булькотом проходить крізь пальці, а потім йде ген туди, звідки прийшла. У гору - так далеко, а тут тебе лоскоче річка, і ти капітулюєш сам собі у цьому не зізнаючись. Сама невинність, переповнена запитаннями, відповіді на які ніхто не може дати, лягаєш у воду і просто даєш їй віднести тебе якомога далі від усіх можливих берегів.