Фрустрація по Альдерферу.

В цьому єбучому світі всі ненавидять один одного. Всі все ділять. Всі хочуть уравти і нарватись. Як змова проти мене і проти вас, і проти світу, і проти нас. Хочу втекти кудись де тепло і є пісок, де не треба буде думати, на якій мові говорити. І не рахувати t-статистику. Щоб були птахи тільки, хвилі, пісок і зовсім трохи людей. Вибірка.

Я хочу подивитись кіно. Або мультик. Що завгодно. Мені треба відпочивати від цих чисел і від цього пресингу. І від усього. Хочеться на цілий день ввійти якось у той стан, коли тебе все влаштовує. І час біжить непомітно, наче його більше немає, і не буде ніколи...