Рани.

Став якимось дуже ранимим. Добре вже хоч ніхто не ранить поки що. Постійно зациклююсь на своїх проблемах і знаках питання. Починає здаватись, ніби весь світ навколо мене і крутиться, наче вся справедливість і несправедливість зібралась тут, в моєму житті. Замислюєшся над різними речами: наскільки люди усвідомлюють своє існування, наскільки усвідомлюють існування інших; яку роль відіграє суб'єктивна інтерпретація в цьому усвідомленні. Ви хоч уявляєте самі, щось ви дивитесь на мене і бачите щось своє, а я дивлюсь на вас і бачу своє. І наші картинки один про одного ніяк не перетинаються.

Відчуття чогось неминучого не покидає всіх. Сьогодні Валя сказала, що відчуває, неначе має статись щось погане - вже кілька днів чує. А я теж відчуваю щось. Які ж ми всі ненормальні.  Всі пригнічені чимось чи кимось. Мені страшно уявити, що буде далі.

Здається пророцтва всіх тих випускників, які приходили до нас в школу, кажучи, що тут ніби проблем не існує, дочекайтесь універу, почали збуватись. Сьогодні я дізнався ще, що магістратуру мені точно зроблять 2 роки. Так що буду вчитися 6 років, і якось ні радісно, ні сумно. Куплю собі завтра вітамінки чи седативи, може щось зміниться?