Psycho.

Що казати? Нічого казати. Нічого не казати. Струни пружно вібрують. Я хочу спати. Я стомлений і хочу спати. Мій сусід дивиться кіно. Я жалюгідний. Мій мозок перенавантажений інформацією і брудом. І хочеться, щоб все було так, як хочеться.  Параноя, моя параноя, я - параноя, моя параноя. Параноя.

Я сиджу за компом і хочу подивитись щось цікаве і, бажано, стимулююче. Дивлюся мультики. Досі не можу забити чимось відсутність "Друзів". Сам жаль і сама жалюгідність. Хочу почитати Толкіна, чи якоїсь фантастики. Моя свідомість потребує чогось обнадійливого, чогось феєричного. Зараз же.

Аня тричі вже сказала, що я її лякаю. Почуваюся не дуже, хочу на цьому тижні зробити перерву з універом. Саня, хлопець Тіни, не їде з нами до Львова, і це дуже-дуже не круто. Надворі паскудно холодно і один день схожий на інший, як дві краплі води. Хочеться знайти собі якесь заняття, місце, де хотілося б пропадати завжди. Є ідеї?